Культура – це те, що формує народ як націю, це звичаї і традиції, історія і духовність, це надбання держави. Культура – це життєва сила суспільства: історія, традиції, мистецтво, самобутність народу. Культура дає людям відчуття приналежності й ідентичності.


ОЛЕКСА ТИХИЙ

/Files/images/ukrana_ponad_use/О. Тихий.jpg

Олекса Тихий був справжнім подвижником українського духу. Людина глибокої внутрішньої культури, він сам збудував себе, виховав, загартував, постійно себе вдосконалював та цілком підпорядкував себе справі визволення України і свідомо поклав за неї свою голову. Він загинув у Пермській тюрмі 5 травня 1984 р. на 58-му році життя.
Народився Олекса Тихий на Донеччині. Закінчив філософський факультет Московського університету. Працював вчителем у школах, викладав історію, українську мову і літературу, фізику і математику. Це був універсальний вчитель, який міг і хотів створити власну школу, але викладати так, як він хотів не давали, а як влада хотіла – він не міг.
О. Тихий наголошував, що через мову та культуру українці мають вибороти свою незалежність, взяти відповідальність за своє майбутнє. Він вірив, що ситуацію можна змінити власним прикладом, тому розмовляв лише українською, був ввічливим і терплячим з російськомовними, і лише від держслужбовців вимагав спілкування українською мовою.
«Донбас втрачає українську природу» – бив на сполох донецький вчитель, мовознавець, дисидент Олекса Тихий, коли в другій половині ХХ століття русифікація поглинала східні міста і села. Він виступав проти дискримінації за національною приналежністю, але «за» захист української мови та культури на Донбасі. «У нас на Донеччині інтернаціоналізмом називають мішанину людей різних націй та народностей, які хором, зневажають народ, на землі якого живуть, на шиї якого їдуть, хліб якого їдять та закалюють землю, культуру, традиції українського народу. І українці не мають ніяких можливостей боронитись», – писав Олекса Тихий в статті «Думки про різний донецький край», яка стала одним із приводів його останнього арешту.
«Я для того, щоб Донеччина давала не тільки уболівальників футболу, учених-безбатченків, російськомовних інженерів, агрономів, лікарів, учителів, а й українських спеціалістів-патріотів і українських поетів та письменників, українських композиторів та акторів», – писав Тихий. Він застерігав, але його не чули, ба більше, радянська система назвала його «ворогом №1», а за статтю проти русифікації дала 10 років концтаборів.
Він загинув у тюремній лікарні, так і не відмовившись від власних переконань.
Укладач - провідний бібліотекар бібліотеки-філії №30 Наталія Апухтіна.
Кiлькiсть переглядiв: 66

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.