НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

/Files/images/z_2020_tsb/народний календар (2).jpg

Народний календар - це система знань про природу. В цій системі знайшли відображення сільськогосподарський досвід, народні звичаї, виховання дітей та вірування народу. Кожен день у ньому особливий, зі своїм вагомим чи скромним змістом. «Народний календар» буде корисним для всіх, кому не байдужа духовна спадщина українського народу. Його зміст допоможе здобути знання із цілющого джерела народної мудрості пращурів.

"НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР – ЛЮТИЙ".

Надворі господарює лютий: то тріщить морозами, то робиться сонячним, теплим. У лютому зима з весною зустрічаються вперше. Це початок активних сільськогосподарських клопотів. Це найкоротший місяць року.
Якщо зима здається надто довгою, то лютий вже дозволить сонячним променям сильніше світити крізь сірі хмари. Передчуття весни поступово оживляє навколишній світ. Та все ж лютневі холоди ще тримають владу, але це не на довго.

2 ЛЮТОГО – СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ.

Це свято в пам'ять про принесення до Єрусалимського храму немовляти Ісуса Христа його батьками. Слово «стрітення» перекладається як «зустріч». Віруючі в цей день святкують зустріч з Богом. В церквах освячують воду і свічки, які називаються «громичними», бо вони охороняють людей від грому. Воду набирають в нову посудину, приносять додому і бережуть за образами. Це особливо цілюща вода, яка допомогає від хвороб та від «поганого» ока.
Навесні, виганяючи худобу в поле, господар окроплював її водою-«стрітенницею», а пасічники кропили нею бджіл і вулики. Батьки благословляли свяченою водою синів, виряджаючи їх на війну. Скроплюючи рекрута, батько казав: «Боже, тебе збережи!»
Це день прощення всіх образ та повернення боргів.
На Стрітення зустрічається зима і весна. Цей день вважався прогностиком, тому проводили ворожіння:виставляли на вулицю тарілку із зерном на ніч і чекали, якщо зранку на зерні буде роса, - буде гарний врожай, якщо зерно буде сухе – то поганий.
«Коли на Стрітення відлига - пропаде ще весна надовго».
«Якщо в цей день невидно сонця - чекай суворих морозів».

3 ЛЮТОГО - ДЕНЬ ПРАВЕДНОГО СИМЕОНА І ГАННИ ПРОРОЧИЦІ.

Коли Діва Марія та Йосиф принесли Немовля Христа в Єрусалимський храм, Симеон і Ганна першими впізнали у беззахисній дитині великого Месію, Спасителя всього світу. Тому цей день називають «зберігачем немовлят», а до Ганни і Симеона звертаються з проханням про дарування здоров'я новонародженим.
Ще одна назва 3 лютого - «лагодження». Раніше в цей день починали готуватися до весняних робіт, лагодили все, що вимагало ремонту. А щоб домовик вночі не чіпав коней, за старих часів їм на шию прив'язували батіг та онучі.
Жінки на обід варили саламаху-заваріху - кисіль із борошна.

11 ЛЮТОГО - ВЛАСА.

Свій початок свято веде від слов’янського бога Велеса - бога достатку, охоронця худоби і пастуха небесних стад. З прийняттям християнства цей день став днем пам’яті Священомученика Власія – лікаря, що згодом став єпископому місті Севастії вМалій Азії. Під час гонитви на християн він укрився в гірській печері, але його знайшли та кинули до в'язниці. За незламність і віру Власія було піддано жорстоким тортурам і страчено.
Святий Власій вважається захисником і покровителем домашніх тварин, тому чоловіки нагадували жінкам: «Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці з криниці!». Нею наповнювали пляшечки, вкидали туди шматочки воску зі страсної свічки і ставили на покуть, де вона мала стояти три дні, щоби Влас освятив її. Потім цією водою скроплювали тварин.
З Власом пов’язували і закінчення зими: якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде. «Прийшов Влас - з печі злазь».

24 ЛЮТОГО - ІВАНА ПРЕДТЕЧІ, ОБЕРТІННЯ (ОБРЕТІННЯ).

В цей день християни відзначають перше і друге Обретіння голови Івана Предтечі. Це свято присвячене пророку Івану Хрестителю, який передбачив пришестя Спасителя і хрестив його у водах річки Йордан.
Обретіння стало в народі святом повернення: повернення птахів із вирію, а людей до роботи. Казали: «Птиця обертається до гнізда, діти до хліба, чоловіки до жінок та до роботи».

29 ЛЮТОГО – КАСЯНА.

Образ Кас’яна, за народними уявленнями, не вельми привабливий. Його уявляли сердитим і немилосердним чоловіком з довгими, аж до колін, бровами, віями та бородою, за якими він нікого не бачить протягом трьох років. Четвертого року брови піднімаються, і зле тому, на кого він подивиться.
Цей день випадає один раз на чотири роки, тобто на високосний рік і вважається нещасливим. 29 лютого нічого не робили, навіть намагалися не вставати з ліжка і не виходили на вулицю до схід сонця.
Здавна люди з тривожним передчуттям зустрічали високосний рік та пов’язували із ним безліч сумних прикмет.
«Кас’ян на скот гляне - скот валить, на дерево – дерево валить».
Зима вже закінчується, і їй на зміну приходить весна… Весна - це чиста блакить безхмарного неба, тепло променів лагідного сонця, тремтяча ніжність несміливих першоцвітів та веселі передзвони перших пташок.
А ще весна дарує надію, що з теплом прийде мирне небо, впевненість у
майбутньому, а серце наповниться світлом в передчутті щасливого життя у вільній країні.
Укладач - провідний бібліотекар бібліотеки-філії №30 Наталія АПУХТІНА.



НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

/Files/images/z_2020_tsb/народний календар (2).jpg

«НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР-СІЧЕНЬ».

Січень – перший місяць календарного року. Наші предки вважали, що немає кращого місяця від нього, бо, якщо «січень сніжний та холодний, то рік буде хлібородний».
«Січень - до всього року заспів».
Звичай зустрічати Новий рік у січні більшість людства отримала у спадок від Стародавнього Риму. Вони назвали перший місяць року януаріусом. За легендою бог Янус відчиняв двері Сонцю на початку дня і зачиняв їх увечері. Одне обличчя його було спрямоване в минуле, інше – в майбутнє. Тож не дивно, що саме він починав рік.

1 СІЧНЯ – НОВИЙ РІК, ВАСИЛЯ.

Наші пращури новолітування починали з весни. Із запровадженням християнства в Київській Русі дату Нового року перенесли з весни на осінь. У 1700 р. було започатковано нове літочислення і нова дата святкування Нового року – 1 січня.
Опівночі селяни виходили на подвір’я й слухали, як Новий рік
проганяє старий. Цей час називають чародійним, оскільки для віруючих розвиднюється небо і вони можуть просити у Святих все, що заманеться.
На Новий рік припадає свято Василя. Архієпископ Кесарії Святитель Василій Великий був засновником монастирів, притулків та автором літургій, молитв і релігійних книг. Його поважали не тільки як богослова, а і як вченого природознавця та вчителя християнської церкви.
Святий Василь – покровитель землеробства, тому в цей день «засівають» збіжжям оселі. Батьки будили синів ще до схід сонця і давали їм виплетену рукавицю наповнену зерном. Спочатку хлопці посівали у власній оселі: «На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим Роком та з Василем!» Потім йшли засівати до родичів і сусідів.
«Василів вечір додає дня на курячу ніжку».

5 СІЧНЯ – НАДВЕЧІР’Я БОГОЯВЛЕННЯ, ГОЛОДНА КУТЯ.

Вечір напередодні Хрещення немов би повторює переддень Різдва. Повернувшись додому після церковної служби, приймаються за прибирання житла і приготування пісних страв для вечері – обов’язково варять узвар і ліплять вареники.
До столу, як і в Святий вечір, сідали, коли на небі з’являлася перша зірка. Спочатку господар окроплює кімнати в будинку святою водою, потім дає випити всім потроху і лише після цього сідають обідати.
Після вечері парубки «проганяли кутю» - стукали у ворота і тини, вигукуючи: «Геть, кутя, з покуття, а ти, узвар, іди на базар!»
Діти постукували ложками об макітру з кутею і накликали: «Тікай, кутя, із покуття, а узвар - іди на базар, паляниці, лишайтеся на полиці, а дідух - на теплий дух, щоб покинути кожух!»
Голодна кутя - це день «запросин і гостювання добрих сил», день освячення господарства. Не обходиться цей день і без ворожінь на майбутнє.

6 СІЧНЯ – БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ, ВОДОХРЕЩА.

У Біблії сказано, що Ісус Христос, після прийняття хрещення від Івана Хрестителя в річціЙордан, почув з небес голос Бога-Отця, який назвав Його своїм Сином і Святий Духв образі голуба зійшовна нього. Тому це свято називають Богоявленням.
Хрещення Господнєзасвідчує таїнствоСвятої Трійці. Тому що саме в цей день Бог з’явився у трьох іпостасях: Бог Отець –у голосі,Син Божий – у плоті, Дух святий –у вигляді голуба.
В цей день віруючи на чолі з духовенством йшли до водойми освящати воду. Вдома чекав святковий обід, перед яким всі пили свячену воду, окропляли нею в хаті, а решту переливали у скляний посуд і зберігали за образами на всяку потребу до наступного року.
Дівчата клали в освячену воду калину і вмивалися, щоб «рум’яним було личко». Жінки на Водохреща щедрували.
Вважалося, що вже повинні слабнути морози, тому казали: «тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі».
Зіграти весілля від Хрещення до Масляної – до щастя у шлюбі.

7 СІЧНЯ – ІОАНА ХРЕСТИТЕЛЯ.

Цей перехідний день між святковими розвагами та буденними клопотами ще називали – «посвятки».
Від Різдва до Водохрещ воду носили виключно чоловіки. Тому на посвятки жінки їм ставили могорич – «за те, що воду носили справно.»
Свята закінчилися і з цього дня жінки починали шити й прясти.
«Прийшов Іван Предтеча та й забрав свята на плечі».

12 СІЧНЯ – СВЯТОЇ МУЧЕНИЦІ ТАТІЯНИ.

Татіяна таємно прийняла християнство і стала однією з посвячених Богу жінок-дияконис римської Церкви й доглядала за важкохворими людьми.
Згідно з церковними переказами, коли префект Риму дізнався, що Тетяна є християнкою, намагався умовити дівчину зректися своєї віри, проте вона відмовилася. В ті часи язичники переслідували християн: їх катували та жорстоко знищували. Зазнала тортур та була страчена й вірна Богу дівчина.
У народі це свято ще називають «Тетянин день».
За традицією робити не заборонялось, тому жінки в цей день прибирали оселі та випікали хліб у формі сонця і роздавали всім по шматочку – бо «на Тетяну» не можна нікому відмовляти.
Особливе місце у святкуванні відводилось Сонцю. Вважалося, що піднявшись на найвищий пагорб та загадавши бажання, можна бути впевненим, що воно виповниться.
«Якщо йде сніг – влітку буде багато дощів».

24 СІЧНЯ – КСЕНІЇ РИМЛЯНКИ.

Життя Святої Ксенії Міласької – це історія прозвичайну дівчину, головною метою якої було спасіння своєї душі. Вона проти волі батьків проміняла матеріальні блага і шлюб на опіку жіночого монастиря.
У народі цей день має назву – «Оксани-Дороти». Кажуть: «яка Оксана – така й весна».
А ще називають – день «Оксани-напівзимниці» і прогнозують весну: «якщо в обід сонце, то рання весна, а коли хурделиця – цілий тиждень негодитеме».

30 СІЧНЯ – ТРЬОХ СВЯТИТЕЛЕЙ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА, ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО.

Це день пам’яті великих вселенських вчителів, які формально завершили догмат про Святу Трійцю та ще за життя здобули славу своєю святістю, проповідями і релігійними творами.
Святий Василій за своєю природою був аскет і богослов. Будучи архиєпископом Кесарії у Кападокії, він зарекомендував себе як справжній оборонець святої віри, добрий організатор, визначний письменник та реформатор.
Святий Григорій кілька років був архієпископом Царгорода. Він відзначився як глибокий проповідник. За свої богословські науки отримав назву Богослова. Візантійці звали його християнським Демосфеном.
Іоан народився в місті Антіохії. Довгі роки він був тут священиком і проповідником та опікуном убогих, вдів і сиріт. За свої палкі проповіді Іоан отримав назву Золотоустого і був обраний на архиєпископський престол столичного міста Царгорода.
У народі цей празник має назву - «Трьох Святих», а ще Святом сімейної святості, тому що всі три родини святителів були дуже віруючими і виховали своїх дітей в любові до християнської віри. Згадуючи трьох вселенських вчителів батьки замислюються про своїх дітей та моляться за них.
Всі, хто посварився, повинні обов'язково примиритися в цей день, інакше так і будуть весь рік ворогувати.
Укладач - провідний бібліотекар бібліотеки-філії №30 Наталія АПУХТІНА.
Кiлькiсть переглядiв: 121

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.