• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• БІБЛІОГРАФІЧНА ПРОДУКЦІЯ
• Бібліографічні нариси
• - Сади та парки Залопані

"САДИ ТА ПАРКИ ЗАЛОПАНІ"

Випуск №1 серії бібліографіческих нарисів "Новобаварський район міста Харкова"

У Новобаварському районі Харкова зелену зону складають парки, сквери, бульвари... Масиви зелених насаджень істотно оздоровлюють довкілля, покращують мікроклімат. Наш район здавна вважався зеленим й квітучим. Не здивую, якщо скажу що в нашому районі дотепер існують найстаріші парки, які поклали початок садово-паркової архітектури у Харкові, та й в Харківській губернії. Це парк імені Г.Ф.Квітки-Основ'яненка та Карповський сад. Вони були першими. Зупинимося на них. Колишні садибні парки панів Квіток й Карпових нічим не відрізнялися від садибних парків України XVIII століття. В облаштуванні парків й садів, як і у всіх інших сферах, поміщики воліли керуватися закордонними віяннями. Тому паркові зони були облаштовані переважно в стилістиці, яка панувала за кордоном на момент будівництва садиби XVIII століття. У той час в моді був пейзажний (англійський) стиль. Якщо цей стиль описати однією ключовою фразою, то це повна імітація самої природи. Квітки й Карпови слідували моді. Творче використання наявного природного ландшафту в поєднанні з вільним плануванням й скрупульозним добором рослин робили їх парки розкішними та красивими в будь-який час року. До головного входу в будинок вела тіниста алея, обсаджена липами або навіть обрамлена квітковими бордюрами. Чагарники висаджувалися біля воріт, альтанки влаштовували серед переважно витких рослин. Найпопулярнішим елементом декору була мозаїка, що підтримувала загальний настрій квітників. Для додання окремим дільницям парку відповідного настрою в ландшафт обов'язково вписувалися ставки, річечки, струмки й водоспади - неодмінні атрибути романтичного місця. Штучні водойми не були обов'язковими, дуже часто господарі обходилися стежкою, що вела до ставка за межами саду, парку. Тінисті алеї і сонячні галявини доповнювалися різноманітними архітектурними формами: скульптурами, альтанками, рукотворними руїнами, кам'яними або кованими містками, гротами й печерами.

Але українські садибні парки й сади відрізнялися самобутністю. У Харківській губернії будівельниками садиб, через те що в решті України, були більше місцеві поміщики. Тому тут було тяжіння до Москви, Польщі, Петербургу. Для садибних парків і садів Харківщини характерне поєднання декоративності і утилітарності. Можна досить справедливо зауважити, що українські садиби є найкраще поєднання краси й пристосованості до господарських потреб. Утилітарність й зручність саду, парку вельми вдалим чином поєднувалися з красою, рослинним розмаїттям і стриманим декором. Тому тут були сусідами декоративні й плодові дерева, а в ставках водилася риба, яку ловили. На території парку розташовувалися теплиці та оранжереї.

ПАРК імені Г.Ф.КВІТКИ-ОСНОВ'ЯНЕНКА

Основа завжди славилася своєю дивовижною природою, мальовничими берегами річки і лікувальним сосновим бором. Парк який має ім'я нашого видатного земляка Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка розташовано у нинішньому м/районі заводу ім. Шевченка на Москалівці. Його історія налічує близько чотирьох століть. Площа 5,8га. Зараз від того старого садибного парку майже нічого не залишилося. Сьогодні це ті крихти від чудового розкішного садибного парку, що належав родині письменника Г.Ф. Квітки-Основ'яненка. Це була найстаріша з садиб не тільки повіту, але і всієї Харківської губернії.

Слід зауважити, що садиба спочатку належала Ф.Г.Донець-Захоржевському, після його смерті була продана Григорію Семеновичу Квітці, полковнику Харківського козацького полку.

Лише за цього володаря була забудована. Його онук, Ф.І.Квітка заснував прекрасний парк у 1770 р. Парк був закладено біля р.Лопань, й розташовано на горбистій місцевості й переходив частиною в сосновий ліс, що особливо рідко для Харківської губернії. Особливо процвітав парк при синах Федора Івановича: Андрії Федоровичі Квітці та Григорії Федоровичі Квітці-Основ'яненко. Садибу складали панський будинок, церква, сосновий бір, ботанічний сад з багатими оранжереями, які з настанням весни вражали відвідувачів своєю різноманітністю рідкісних екзотичних рослин, теплицями, завдяки яким круглий рік на панському столі завжди були присутні свіжі овочі та фрукти. У парку росли усі породи дерев й чагарників, характерних для нашої місцевості. Рослинність була незвичайна, деякі саджанці виписувалися й привозилися з-за кордону.

У перші роки XIX століття власником садиби, колезьким радником Ф.І.Квіткою було побудовано великий двоповерховий дерев'яний палац з куполом на високому барабані, з шестиколонним портиком, укритим міцним фронтоном, в якому було вікно, прикрашене рустами. Тут же при садибі розкинули ботанічний сад, впорядкували оранжереї. Пізніше класична архітектура була зіпсована, але все ж ще в перші роки XX століття будинок існував. Спочатку палац служив театром. Пізніше, через його застарілість, будинок знесли. Під час поділу батьківського майна Квітка-Основ’яненко Г.Ф. все надав брату, губернському предводителю Андрію Федоровичу, й також величезний панський будинок, а собі взяв маленький капітал, на який скромно жив тут у маленькому будиночку.

«Вдали от дороги, здесь всегда шумной, существует другой дом Квитки, каменный, в готическом стиле, эпохи 60-70х годов, похожий на замок и не соответствующий своими башнями с бойницами характеру местности и края»,- читаємо в книзі Г. Лукомського й графа Клейнмихеля «Старинные усадьбы Харьковской губернии». Який побудували представники наступних поколінь Квіток, архітектор А.Гирш. За радянські часи будинок було пристосовано для робочого клубу.

Поблизу садиби також була і дерев'яна церква. Вона згоріла у 1780 році, й на її місці була побудована у 1782 р. інша. У цій церкві поховані батьки засновника садиби. Церква Іоанна Предтечі на Основі була побудована (1876р.) на кошти штабс-капітана В.А.Квітки архітектором Ф.І.Даниловим (за іншими відомостями А.К. Гірш.) Парк також неодноразово упорядковували, в ньому було кілька альтанок, алеї для кінних прогулянок, у 1830 році тут розбили розарій.

Маєток було відомо далеко за межами Харкова. Його відвідували свого часу російські імператори, відомі письменники, художники і громадські діячі. Парк пам'ятає Г.С.Сковороду Айвазовського, А.Жуковського, Л.Кричевську, першу українську професійну письменницю й племінницю Г.Ф.Квітки-Основ'яненка.

Спадкоємці Квіток з часом стали розпродавати окремі ділянки землі. У другій половині XIX сторіччя парк вже належав місту і став улюбленим місцем відпочинку харків'ян. У 70-і роки ХІХст. в парку проходили народні гуляння за участю батьків міста, влаштовувалася ілюмінація, грав оркестр, працював ресторан. По річці Лопань від маєтку Квіток до нині відсутнього Дмитрівського мосту здійснював рейси невеликий прогулянковий пароплав «Маруся», любителі водних прогулянок брали човни напрокат... Сад Основы, где теперь бегают серые кролики, где устроены дорожки, усыпанный оранжевым песком луг перед домом и собрание оранжерейных растений и деревьев, растущих на воздухе, не найдет себе соперников во всем околотке»." В 1880 году туда от Дмитриевского моста ходил пароходик «Маруся», и там генерал-губернатор А. М. Донду­ков-Корсаков устраивал чаепития. Там был ресторан с отменной кухней, оркестр исполнял популярную мелодию «Шуми, Марица»,-пише Г.П.Данилевський («Украинская старина»).

Ще у 1889-м - відвідувачів радували більш ніж 80 порід дерев. Потім настала чорна смуга в долі старовинного парку. Жителі сусідніх сіл вирубували віковий сосновий бор. Потім революції, Громадянська війна, Друга світова війна. Парк постраждав, його територія значно зменшилася. У 1920 - 1940 роки зелену зону серйозно вирубали. «За роки Громадянської війни місцеві мешканці та військові команди нещадно вирубали паркові дерева на дрова, знищувались не лише дров’яні породи, але й сосна та дуб. В результаті порубки порідкішав на половину Основ’янський гай, парк також утратив третину своїх найцінніших дерев. Заборони не діяли, порубку зупинили тільки 1922 р., коли над парком узяв шефство завод ім. Т.Г.Шевченка. До початку війни в Основ’янському парку був опоряджений концертний майданчик, де виступали артисти харківських театрів й цирку, музиканти філармонії. За роки війни парк остаточно втратив цінні породи дерев.»,- пише А.Парамонов. Вже за радянських часів до алей з лавочками додалися майданчики з дитячими атракціонами. У період перебудови парк остаточно прийшов в запустіння, але зараз поступово упорядковується.

КАРПОВСЬКИЙ САД

«Главные харьковские сады — Университетский и Карповский», -так вважав видатний вчений-етнограф М.Ф.Сумцов. Парк розташовано на схилах Холодної гори в районі вулиць Великої Гончарівської, Доватора й Семінарської. Між м/районами Харкова з історичними назвами Карпівка та Новоселівка. Площа: 8,4 га. Він вважався одним з найбільш відвідуваних місць міста.

Заклали цей сад в кінці XVIII століття приїжджі купці-мільйонери, брати Карпови Артемій й Федот. «… самое главное их приобретение – лесная роща у подножия Холодной Горы, которая на 1742 год была обозначена как обывательские сады, а в дальнейшем будет известна как Карповский сад. И как бы не менялось имя этого парка сегодня, его имя в народе навсегда останется по имени его первого владельца – Федота Дорофеевича Карпова»,- читаем у А.Парамонова. А ось зовсім інша версія у Романа Сойми: «По моему мнению, чрезмерно раздутое описание заслуг и роли Карповых, приводимое в фундаментальной работе Д. И. Багалея и Д. П. Миллера «История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905)», создало у многих читателей ложное убеждение, будто своей криницей и садом эти ловкие купцы владели чуть ли с незапамятных времен. Но так ли это?... в 1777 г. при генеральном межевании, мы увидим, что на месте Карповского сада была пашня, причем частично его территорию перекрывал участок церковной земли, помеченный как ЦЗ. Никакого сада нет и в помине на плане Генерального межевания Харьковского уезда 1783 г. И только на найденном в РГВИА плане (начало XIX ст.) сад уже показан и подписан как принадлежащий помещику Квитке. Кроме того, «сад Квитки под Холодной горой» был упомянут в 1807 г. в распоряжении губернатора Бахтина об установке будок на въездах в город… Логично предположить, что досталось это добро Карпову покупкою от прежнего владельца — Андрея Федоровича Квитки. Тем более, сам Квитка в 1833 «предлагал было городу продажу своей земли en masse (в целом), но дума отказалась, находя, что и без того покупают, кому нужно… таким образом: первый сад на месте нынешнего Карповского был заложен в конце XVІІІ-начале XIX ст. землевладельцами Квитками; в 20-30-х годах XIX ст. сад вместе с криницей был, вероятно, куплен купцом С.Ф. Карповым у А.Ф. Квитки; Карповы владели садом до 1867 г., пока сыновья Сергея Федотовича — Федор и Кузьма, не продали его городу для отдыха харьковцев и устройства первого водопровода» (Р.Сойма «Карповский сад до Карповых»- sojma.wordpress.com).

Брати Карпови вклали чимало коштів для його доброустрію. «Известно, что в конце XVIII века Карповские сады посещало огромное количество горожан. Здесь был расположен самый лучший родник в городе. Из одного источника ежедневно набирали около 40 тысяч ведер воды, в то время как суточное потребление воды во всем Харькове равнялось 100 тысячам»,-пише А.Уколова. У 1840-і роки Карповський сад був улюбленим місцем для прогулянок багатої публіки. «Долгое время это был единственный в городе уголок природы, щедро рассыпавший свои дары горожанам. Группы диких деревьев, не тронутых садовниками, раскинулись по широким лужайкам, глубокие овраги, поросшие кустарниками, – все это было украшением дикого сада. Долгие годы он был любимым местом для прогулок харьковцев, что позволялось владельцами, поскольку другого такого места в городе просто не было»,- пишет А.Парамонов. Звичайно, у той час Карповський сад був розкішним й дивним. «От входа у Сериковской улицы к большой поляне шла длинная тенистая аллея, отчасти сохранившаяся до сих пор. На поляне находились гостиница, качели, карусели. В то время, если не ошибаюсь, арендовал сад Лаврентьев, великий изобретатель разных увеселений. Утром и в полдень в саду в густом аромате цветов носились разноцветные мотыльки. Гимназисты с сачками в руках усердно за ними гонялись по оврагам и полянам. Вечером к аромату черемух и диких цветов присоединялся густой запах ближайшего основянского бора.

В праздничные дни имели место разные лаврентьевские затеи, бомбардирование Карса, морское сражение на реке и т. п. грандиозные для молодежи развлечения с грохотом барабанов и треском ружейных выстрелов. Глухой ночной порой возвращалась гуляющая публика домой, не опасаясь встретиться с раклами, каковых в то время на этой стороне города совсем не водилось, и сад отличался полной безопасностью». (Сумцов Н.Ф. Садовые параллели). В саду купців Карпових було найкраще джерело в місті. Головний резервуар першої лінії водопроводу було розташовано на Холодній Горі, а вода в нього закачувалася з джерел, що знаходились у Карповському саду. У 1878 році, при будівництві водопроводу на Карповський криниці, що була основним постачальником води для Харкова, збудували помпову станцію з двома паровими машинами. Карповські криниці збереглися. Поруч з джерелом збудували дім Харківського водопроводу, сьогодні - це КП «Вода».

У 1867 році Карпови дуже вигідно продали місту майже весь сад з двома джерелами з тією умовою, щоб за ним було збережено назву «Карповський сад», - воно і понині збережено.

«Дума выплатила Карповым за купленный у них сад 29617 р. 50 коп. К сожалению, вскоре после покупки часть сада отошла под линию железной дороги, да и та, что осталась в распоряжении города, содержалась так, что не было от нее ни пользы, ни удовольствия»,- пишет Н.Коган. «22 мая 1869 года прибыл в Харьков первый железнодорожный поезд. Его приветствовали музыкой, речами и радостными криками: он принес с собой некоторую сумму прогресса и богатства, но, к сожалению, унес много хорошего из города, унес в бесконечную даль залопанские сады, отчасти чистый воздух, простоту нравов и дешевизну жизни.» (Сумцов М.Ф. Садовые параллели). У цьому ж 1869 році в Карповському саду прорубали ту велику просіку, яка розділила його на дві практично рівні частини, що негативно позначилося на найближчій до неї густій рослинності, внаслідок осушення грунту. Місто практично не займалось садом до революції 1917р. Частково використовували тільки нижню його частину й джерела. «Хотя Карповский сад сильно искалечен железной дорогой, при всем том и обломками его можно было бы воспользоваться; но город воспользовался только нижним садом, отдав часть его под питомник. Относительно же верхнего сада городское управление оказалось плохим хозяином, оставив его в пользовании городского отребья, пьяного, грубого и воровитого, а между тем это лучшая часть сада, и если бы ежегодно к ней прилагался небольшой труд, расходовалось бы нисколько сот рублей для охранения и расчистки, этот сад был бы любимым местом гулянья длявсей юго-западной части Харькова, благодаря чистому воздуху с запахом сосны и превосходным видам с поляны на город, реку и дальние села»,- вважав М.Ф.Сумцов.

Після Жовтневої революції Карповський сад відновили, упорядкували та зробили Парком культури й відпочинку медичних працівників, побудували гірки, кафе «Золотий ключик», дерев'яний дитячий будиночок, дитячі гойдалки, літній кінотеатр, дерев'яні фігури тварин, висвітлили доріжки й збудували стадіон «Буревісник». Потім Карповський сад став парком-стадіоном заводу «Світло шахтаря».

У 1964 році в парку встановили пам'ятник В.І.Леніну. Для спортсменів на території парку перебувало кілька стадіонів - це «Буревісник», ще одне поле трохи менше, поле для міні футболу, обгороджене гратами (перед ним глядацькі місця). Також на території парку розташована філія заводського Будинку культури, літня естрада, а в ньому - ще одне поле для міні футболу, спортивні гуртки, прекрасне поле для гри в городки, і трохи занедбаний тенісний корт, є турніки і кільця. Для тих що відпочивають є прекрасні чисті галявини для шашликів, на яких споруджено столики. Парк неодноразово нагороджувався перехідними призами. Улюбленим місцем відпочинку В.Г.Кричевського у Харкові був Карповський сад. Саме тут він написав близько десятка художніх робіт, на яких зобразив могутні дуби, квітучі кущі бузку. Клавдія Іванівна Шульженко у своєму романсі "Снился мне сад" (вельми популярному у Харкові у 20-і роки XX століття), згадувала саме його - що не старіє Карповський сад... Режисер М.Синельников «ввів» цей романс у свій новий спектакль «Страта», поставлений за п'єсою Г.Ге. У цьому спектаклі К.Шульженко вперше виступила як співачка. Залишки саду і сьогодні існують, а водоносне джерело - Карповська криниця - досі користується популярністю.

Садово-паркові ансамблі України ХVIII - ХIХ століть, до яких належать парк Квіток й Карповський сад, займають важливе місце в культурній спадщині як пам'ятники історичної епохи. Однак ці парки зруйновані вщент, можна сказати, втрачені. Відтворити їх в первозданному вигляді неможливо. Сьогодні нам залишається лише шкодувати, що ці чудові зразки українського паркового мистецтва не збереглися до наших днів.

За старих часів територія нашого району була вкрита густим змішаним лісом та сосновим бором. «В старое время много садов было разбросано по лесам; в этих садах находились пасеки… По любви к садоводству старинное харьковское дворянство, крупное и мелкопоместное, не отличалось от местного крестьянства. В усадьбах и в лесах помещиков были сады, в усадьбах преимущественно вишняки и сливняки, а в лесах —из яблоневых и грушевых деревьев… В топографическом описании Харьковского наместничества, составленном сто лет назад, говорится, что «здешних рук труды услаждают многих стран вкусы садовыми яблоками, бергамотами, дулями, гливами, вишнями, сливами и черносливом»,- пишет Н.Ф.Сумцов.

«Мирный городской обыватель, подвигаясь от крепостных стен к этим лесам, мало по малу овладел ими. Забыв о злых временах татарщины и разбойничества, он поставил в лесу хаты и пасеки, насадил плодовые деревья и обратил леса в роскошные, тенистые и душистые сады. Эти сады непрерывной цепью тянулись от Ивановки до Основы; остатком их на одной стороне являются сады Кузинский и Шато-де-Флер, на другой Карповский, ныне городской сад. Некоторые обширные сады исчезли без следа от других остались лишь обрезки,…»- пише Сумцов М.Ф.

Завдяки багатій природі, мальовничим місцям, численним джерелам, територія нашого району приваблювала харків'ян будувати тут маєтки або дачі. Сьогодні складно визначити межі садибних парків. За багато десятиліть місцевість зазнала змін. Дороги, вулиці порізали цю місцевість, а з нею й парки. За тих нечисленних об'єктів, які залишилися від колишніх садиб можна тільки припускати масштаби території парків. Адже ті межі парків: Яснополянського, Ліповорощанського, парку ОЗГО сьогодні умовні, це невелика частина колишнього.

ЯСНОПОЛЯНСЬКИЙ ПАРК

Яснополянський парк розташовано в м / районі Ясна поляна по вул. Тімірязєва. Місцевість названа на честь Л.М. Толстого (в рік смерті 1910р. письменника). Площа парку 5,8 га, він знаходиться на балансі СКП «Харківзеленбуд». Закладено, може бути, у 19 столітті як садибний парк купця Рубінштейн, батька Іди Рубінштейн. Ніхто не знає точну дату. У парку знаходився «Зелений літній театр» купців. У домашньому театрі Рубінштейн виступали як самодіяльні, так й професійні артисти Харкова, Москви, Петербурга, запрошувалися закордонні артисти. Театр був відомий далеко за межами Харкова. Сьогодні від старої садиби збереглася тільки одна будівля - це будівля Обласного дитячого психоневрологического санатория по вул.Яснополянській №37. Це «Здание было построено в начале ХХ века (предположительно – 1913 год). Это была усадьба купцов Рубинштейнов, территория которой с садом и постройками охватывала нынешний мемориал и территорию госпиталя. Они владели четырьмя банками, тремя сахарными заводами, им принадлежал также пивоваренный завод «Новая Бавария». ⠀Здесь регулярно собиралась интеллигенция Харькова, ведь семья тратила большие средства на развитие культуры. ⠀В 1930-х годах здание было перестроено и перепрофилировано в лечебное учреждение, но сохранились оригинальные правое крыло здания с деревянной надстройкой и домик для прислуги. Интересные факты: название улицы Усадебной, на которую территория санатория выходит южной частью – именно в честь усадьбы Рубинштейнов». Сьогодні парк чистий, найближчі школи (№115 і №39) проводять тут суботники. Можна насолодитися запахом дерев, коли вони починають цвісти. У парку можна приємно відпочити, покататися на велосипеді. Хоч і немає в ньому асфальтових доріжок, широкі доріжки розтоптані

Братське поховання в Яснополянському парку. Тут спочивають 904 воїна, які в роки війни визволяли селище Лідне й сам Харків від загарбників.

У цьому ж парку знаходиться могила юних патріотів селища Лідне: Марії Кисляк, Федора Руденко, Василя Бугрименко. Тут же поховано секретаря підпільної партійної організації на станції Нова Баварія О.В.Катаєв. У листопаді 1941 року він організував вибух залізничної колії: загинуло багато гітлерівців, що знаходилися на станції. Фашистам вдалося заарештувати О.В.Катаєва. Для науки іншим гітлерівці вирішили стратити патріота публічно - повісити на телеграфному стовпі біля ДК ім.Ілліча канатного заводу. Але і смерть свою він використовував для боротьби з окупантами. З петлею на шиї А.В.Катаев звернувся до народу: "Я выполнял задания партии, волю народа, за жизнь моего народа не жаль умереть."

Як пам'ятка в парку є стара водонапірна вежа. «Все лучшее в прошлом для водонапорной башни на улице Яснополянской (бывшей Островского) - когда-то она обслуживала почти всю Новую Баварию, а нынче не работает уже больше 30 лет. Такие сооружения строились для регулирования напора и расхода воды в водопроводной сети, создания ее запаса и выравнивания графика работы насосных станций. Приходилось встречать мнение, что башня построена до революции - дескать, видели кирпичи с клеймом в виде двуглавого орла - герба Российской империи. Однако, развенчаем этот миф: даже в 1917 году большая часть западной Баварии представляла собой лес. Строить там водонапорную башню не было смысла, да и конструкция больше характерна для 1920-х годов. Скорее всего, при постройке использовался кирпич из разобранного дореволюционного строения, либо же из старых запасов. В целом, башня (имеет ласковое прозвище Биг Бен)… В планах руководства создать на базе данной башни Национальный музей воды». Яснополянський парк упорядковують: видалено 145 аварійних та сухостійних дерев, викошено 1,5 га порослі.

ЛИПОВОРОЩАНСЬКИЙ ПАРК

Ліповорощанський парк розташовано між вул. Конотопською й вул. Лисенка, займає територію площею 1 га та є безхазяйним. Це залишки колишнього садибного парку. На сьогодні зберігся лише один будинок й той перебудовано. Наприклад, якщо подивитися на карту то побачимо, що між вул. Ломоносова та вул. Конотопською пролягає вул.Крилова. Цілком ймовірно що межі парку й площа території були інші.

«Здание по ул.Ломоносова, 49, однозначно бросается в глаза каждому держащему путь этой дорогой. ⠀ Построено оно было еще до революции в качестве усадьбы, возле которой был разбит парк, позже неоднократно перестраивалось: после войны достроили крылья - стены там гораздо тоньше. Судя по фасаду, раньше входов было 4: 3 спереди и 1 со двора, но потом крайние входы заложили кирпичом (сейчас там окна). ⠀ Сначала это здание служило районной поликлиникой (детская же поликлиника делила одно здание с роддомом на ул.Тимирязева). В 1970-х годах взрослую поликлинику перевели в новое здание на Новобаварском пр. (тогда - Ильича) и на Ломоносова расположилось детское отделение. Ну а в середине 1980-х возвели уже и новый корпус районной детской поликлиники на пр.Малой (тогда - Постышева). ⠀ А в нашем особняке на Ломоносова расположился некий психиатрический диспансер. В 1990-е годы закрылся и он. Было время, когда здание активно продавалось через объявления в газетах и в интернете (дело было в начале нулевых) за 40 000 у.е. В итоге его приобрела частная фирма, отделившаяся от завода ОКБА.». У 2019р. з метою благоустрою у Ліповорощанському парку видалено 35 аварійних дерев, кроновано 45 дерев, викошено 0,35 га порослі.

ПАРК ДЗГО

Колишній садибний парк вул. Кибальчича, 26, Правильне написання ДСГО. За абревіатурою одного з перших підприємств в цьому мікрорайоні: Дослідна станція глибокого охолодження (ДСГО). Була заснована у 30-х роках минулого століття як філія УФТІ.

«История этого уютного, старинного парка начинается с конца XIX века. Парк был заложен отставным полковником Алексеем Викторовичем Гладковым, который в указанное время владел этими землями (за боевые заслуги). Этот парк помнит на своей территории и старый помещичий дом (на его месте сейчас находится детская площадка), и летний кинотеатр, и освещенную тенистую аллею, и летнюю беседку, где можно было посидеть с любимой книгой, и небольшие ручьи с перекинутыми через них мостиками, и неплохой песочный пляж, и вековые дубы... По периметру он был огражден невысоким забором. В настоящее время: есть небольшая уютная детская площадка, есть аллейка с лавочками (но без освещения), есть "стихийная" зона для пикников. Чистотой и ухоженностью не блещет, практически не прореживается; река, протекающая по окраине парка, в ужасном состоянии. Есть над чем поработать городским властям (а не только над вырубкой ценных пород деревьев).»,- пише Дмитро Чавикін. Сохранилось одно усадебное здание – сегодня ветлечебница. За радянських часів парк був доглянутий з містками й алейками, влітку працював відкритий кінотеатр, атракціони, бібліотека. Кожного року 2 травня було відкриття паркового сезону. Парк тоді був на балансі Коксохіму. Парк затишний, збереглися могутні старі дуби від садибного парку. Зараз районне керівництво піклується про його благоустрій.

ГРИГОРІВСЬКИЙ БІР

Ще однією визначною пам'яткою Новобаварського району є Григорівський бір. Він є об'єктом природно-заповідного фонду міста Харкова. Знаходиться в терасі долини річки Уди (Холодна гора). Йому вже більше 80 років. Оголошено заказником за рішенням обласної ради від 23 лютого 1999 р. Охороняється СКП «Харківзеленбуд». Землі ботанічної пам'ятки природи, лісового заказника місцевого значення займають площу 76.0 га й покриті сосновим лісом штучного походження. Під час Другої світової війни був вирубаний жителями району. Після війни заново посаджений комсомольцями Харківського канатного заводу.

Вік сосен близько 80 років, вони оточені житловими кварталами міста. Бір являє собою цінний лісовий масив, в якому охороняється 100 видів флори й 100 видів фауни. Багато з них занесені до Червоної книги України та Червоних списків області.

Величезні 70-90 річні сосни не тільки створюють середовище проживання диких тварин і рослин, дозволяють людям, не виїжджаючи з міста, отримати насолоду від спілкування з природою, а й захищають район від шкідливого впливу залізної і автомобільних доріг для збереження рідкісних видів рослин і підтримання екологічного балансу Харкова. У ньому заборонено проведення рубок для заготівлі деревини, пошкодження ґрунтового покриву, розпалювання багать і т.п. Виконання охоронних зобов'язань покладено на СКП "Харківзеленбуд».

Історія Григорівського бору має й трагічні сторінки. «В октябре 1919 года деникинская контрразведка при помощи провокаторов провела массовые аресты подпольщиков.

Вместе с товарищами оказался в застенках и Ваня. В тюрьме он держался стойко, подбадривал товарищей по камере. Приговоренных к смерти расстреливали в Григоровском бору. 26 ноября пришел черед Вани и его друзей. Юного подпольщика палачи закопали в землю живым» «Вскоре Харьков был освобожден. По специальному решению губкома были разрыты несколько свежезасыпанных могил в Григоровском бору. Из них изъяли сто пять тел расстрелянных. Среди них было и тело Вани Минайленко. Судебно-медицинской экспертизой было установлено, что он умер от удушья, ни одной огнестрельной раны на теле не обнаружено».

Басейн «Дельфин» было побудовано у 1989р. В будівлі 2 басейна (маленький й великий), роздягальні і підвали. Сьогодні не функціонує. «17.11.20 11 местные жители сообщили ЭкГ "Печенеги" о заготовительных рубках в заказнике. Причем, по утверждениям очевидцев, сухие деревья оставлялись в лесу, а свежие и пригодные для продажи - сразу вывозились. 21.11.2011 ЭкГ "Печенеги" обследовала заказник – то, что мы увидели, иначе как намеренным уничтожением заповедного леса не назовешь!!! По всему лесу пылают огромные костры, вся земля изрыта колесами тяжелой техники, полностью игнорируются правила проведения рубок и техники безопасности. Факты, сообщенные местными жителями, тоже подтвердились: ни одного свежего ствола мы не обнаружили, хотя наличие свежих пней и остатки зеленой хвои говорили сами за себя. Во время общения с рубщиками нам удалось-таки узнать, что представляют они СКП "Харьковзенстрой" и намерены продолжать рубку в тех же масштабах. При натурном обследовании было зафиксировано 6 свежих кострищ, масштабные повреждения почвенного покрова и 59 снесенных деревьев».

ПАРК ДК ІМ. ІЛЛІЧА

Парк канатного заводу було закладено у 1933р. відразу по закінченню будівництва ДК імені Ілліча канатного заводу на Баварії. До будівництва на території, де був закладений парк був густий ліс, що тягнувся до Лідного. У 1928р. після приїзду Н.К.Крупської до Харкова і на канатний завод в т.ч., стали видавати заслуженим людям заводу ділянки землі під приватне будівництво. Так став заселятися м / район Ясна поляна. А парк розташований на кордоні Баварії і Ясної поляни. Парк (пл.10га) був на балансі Харківського канатного заводу довгі роки. У 2012р. перейшов в комунальну власність міста У 30-х рр ХХ століття парк був обгороджений цегляним парканом.

А після Другої світової війни паркан частково був розібраний, повністю в 60-х рр ХХ століття Жителі Лідного, Ясної поляни вільно перетинали парк, виходячи на Баварію. Парк охоронявся, будиночок сторожа знаходився на території парку, розібраний на початку 70-х років. Як згадували старожили: парк був доглянутий. Крім вікових дубів, що залишилися від лісу, робочими канатки були висаджені молоді декоративні дерева: горобини, акації, ясеня... Виростає чагарники: бузку, троянд... У парку функціонував Літній дерев'яний театр (на 60 місць). У ньому демонструвалися фільми, проходили концерти. Спортивний майданчик, де можна було пограти в баскетбол, волейбол; дитячий майданчик з гойдалками, гіркою. Влітку працював читальний зал профспілкової бібліотеки ДК ім.Ілліча і ігротека в спеціально побудованому павільйоні. У парку розташовувалася оранжерея канатний завод. Функціонував аеромодельний клуб (до 60-х рр). У 30-х рр. було дві танцювальні майданчики, а після війни до 80-х років одна. Лише в 30-х рр. в парку працював фонтан, потім його залишки ліквідували в 60-і роки. А ще було викопан тир, де тренувались «ворошиловські стрілки». В результаті робіт утворилися навколо тиру величезні пагорби, на яких взимку із задоволенням численна дітвора каталася на санях й лижах. Парк прикрашали скульптури типу піонери, дівчина з веслом ... Парк потопав у квітах. Численні клумби різних форм й видів. Багато було клумб у вигляді ваз- це було модним віянням часу. У 70-х рр з'явився дитячий автодром, нові атракціони. Парк завжди був зоною відпочинку. Численні садки і ясла вигулювали своїх підопічних. ДК ім.Ілліча влаштовував грандіозні, інакше не скажеш районні народні гуляння обов'язково з буфетами, феєрверком, концертами... Запрошувались професійні артисти, була залучена сильна самодіяльність району. Всі чекали й готувалися до свят. У 90-х Літній театр згорів, дерева нещадно вирубали, парк досить помітно порідкішав.

У радянські часи це один з найстаріших парків міста площею близько 10 га був на балансі канатного заводу, потім протягом 10 років взагалі нікому не належав і за цей час прийшов у повну занедбаність. При цьому парк давно був знятий з балансу СКП «Харківзеленбуд», але тільки у 2012р. місто повернуло його в свою власність й почало роботу по його відродженню.

Зараз його упорядкували. У ньому були облаштовані нові доріжки, укладання тротуарної плитки «Старе місто» на площі близько 9500 м²; встановлено світильники. Поставили обладнані дві дитячі ігрові та спортивні майданчики, встановили волейбольний майданчик; встановлено майданчик для вигулу собак, лавочки та урни (встановлені 72 паркові лави та 64 урни для сміття), відновлена підпірна стінка з натурального каменю;- встановлено єврозабор, протяжністю понад 600 п.м. Для зовнішнього освітлення у парку встановлено 68 паркових опор зі світильниками та 6 оцинкованих опор для освітлення дитячого та спортивного майданчиків. Для електропостачання парку прокладено під землею близько 4,0 км. кабелю. Встановлені в парку лампові антивандальні світильники - харківського виробництва, прокладка зовнішнього освітлення в парку ДК Ілліча обійшлася міській казні трохи менше 1 млн. грн. «Наряду с включением первой очереди парковых светильников в парке ДК им. Ильича здесь установили многотарифный счетчик. Он позволяет по часам снимать показания потребления электроэнергии. Таким образом, с наступлением ночи оплата за потребленную электроэнергию уменьшается примерно в пять раз», - подчеркнул директор департаменту. Ліквідовані сухостійні та аварійні дерева. Посаджено понад 110 дерев (60 крупнолистних лип і 50 гостролистного (2011р.). З метою озеленення території парку наведені в порядок зелені насадження, в тому числі реліктові дерева - дуби. Виконано санітарну обрізку, ліквідовані сухостійні та аварійні дерева, виконано влаштування газону на площі понад 1.0 га, обладнано п'ять квіткових клумб, на яких висаджено близько 5 400 шт. квітів, висаджено 48 кленів з грудкою землі. Для поливу зелених насаджень обладнаний поливальний водопровід протяжністю 790 м.п. А ось незмінними мешканцями парку залишаються білки. Білочки нікуди й ніколи не йшли, живуть собі й сьогодні в парку Оновлений парк відкрили на День міста в 2014 році.

СКВЕР ІМ.Ф.САФАРОВА

Сквер імені Ф.Сафарова: перехрестя вул.Н.Дудінской- проспект Любові Малої). Має назву з 1994р. Площа не більш як 2 га. Названий на честь Героя Радянського Союзу Сафарова Ф.

Сафаров Фаріз Меджид оглу народився у 1920 році в селищі Лекі Агдашского району. Під час Другої світової війни Ф.Сафаров був командиром кулеметного розрахунку 78 гвардійського стрілецького полку, старшим сержантом гвардії. 26 вересня 1943 при відбитті численних атак ворога в Дніпропетровській області України він знищив багато живої сили ворога, допоміг стрілецьким підрозділам радянських військ форсувати Дніпро. Операція під командуванням Ф.Сафарова була успішно завершена, було захоплено значну кількість німецької техніки і боєприпасів. Майор Сафаров брав участь у визволенні Харкова. 19 березня 1944 року Фарізу Сафарову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

До цього скверу по суті ніколи не було, тільки дерева на досить великій площі й пара дитячих майданчиків. Ні асфальту, ні щебеню. Були грунтові витоптані стежки. і 3 лавочки на всю територію

Реконструкція скверу ім. Ф. Сафарова. Завдяки народному депутату України Олександру Фельдману Харків отримав 5 мільйонів гривень з державного бюджету на реконструкцію скверу ім.Сафарова. Кошти на реконструкцію скверу були виділені Кабінетом міністрів України в рамках субвенції місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток окремих територій. Це рішення було прийнято після депутатського звернення Олександра Фельдмана до прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана. «Цей сквер, названий на честь героя війни Фариса Сафарова, дуже важливий для жителів району, які не мають поблизу облаштованих сучасних місць для повноцінного відпочинку. Він потрібен в першу чергу для пенсіонерів, для батьків з маленькими дітьми, яким складно виїжджати далеко від будинку.

За данімі техзавдання у сквері влаштувалі доріжкі, спортивний та дитячі майданчики, майданчик для Вігула собак, сцену (727 тис. Грн.), Біотуалет (467 тис. Грн.), Пристрої WI-FI, паркові лави (14477 грн / шт), квітнікі тощо.

ПАРК МИРСЬКА РОЩА

Парк Мирська роща розташовано в м/р Новоаново вул.Власенко №9. Історична місцевість міста Харкова, яка розташована в районі Харківського коксохімічного заводу й станції Новожаново Південної залізниці раніше мала назву Мирська роща. У 20-р ХХст перейменована на ім'я першого директора будівництва коксохімзаводу Григорія Новожанова. Якого незабаром репресували, а назва залишилася. Раніше це був хутір Мирская роща. «3 марта 1924 года вышло обязательное постановление губисполкома, о сложении полномочий сельских и поселковых советов вошедших в новую городскую черту. К этому постановлению прилагался список населенных пунктов и местностей отошедших в состав города Харькова:

-поселок Райгород, Липовая Роща, Ясная Поляна

-станция Новая Бавария со всеми заводами, село Григоровка с бойней, хутор Залютин с бойней, Рубановка, бывшая Архиерейская дача, Поповка

- Григоровское шоссе

-Новоселовка, Верещаковка старая, Верещаковка новая, дача Габая, Урал, пос. Скуридина, хутор Чугхев,

-Холодная Гора, Софиевка, Лысая Гора, Подгорянка, Пономаревка, хутор Красный, Митрофановский поселок, Косолаповка, Мирский хутор»,-читаємо у А.Парамонова.

«Если идти до конца Москалевской улицы, не доходя до конечной трамвая №3, а потом повернуть налево, вы попадете в район, который назывался Мирская Роща. Сейчас ничего не осталось от прежнего названия. В интернете особой иформации, историй о Мирской Роще не нашла. Мирская Роща была раньше хутором неделеко от Харькова. Сейчас это часть района Новожаново (приблизительно треть территории). До недавнего еще сохранялось название Мирской рощи в парке этого микрорайона (между старым и новым руслом реки Лопань), но сейчас парк почему-то назвали Скуридина дача, а близлежащий микрорайон - "им. Власенко. В 70-е годы прошлого века приборостроительный завод им. Шевченко построил здесь современный микрорайон, сохранив чудо природы — Мирскую рощу — как рекреационную парковую зону для своих сотрудников, занятых на сложном производстве в космической отрасли.

Раньше здесь был парк — с дорожками, садовыми скамейками, ландшафтными архитектурными формами. За парком ухаживал завод имени Шевченко. В 90-е годы, когда предприятие стало «сбрасывать» непроизводительные социальные расходы, парк оказался бесхозным. За ним перестали ухаживать, у парка нет ни дворника, ни садовника, хотя в конце 90-х здесь была оборудована детская площадка. Но постепенно и она пришла в запустение. Металлические конструкции разобрали бомжи на металлолом, песочница странным образом исчезла»,-читаємо в статті «Нетуристический Харьков. Мирская роща».

Учасники суботника на цій великій місцині наводили лад. Збирали сміття, вигрібали газони, все фарбували, білили дерева та встановлювали міні парканчики.

УДЯНСЬКИЙ ГІДРОПАРК

(Нова Баварія, провулок Керченський, 7 (заїзд з боку Пташиного ринку). У південно-західній частині міста, біля в'їзду з боку Києва, створений Жовтневий гідропарк площею 100 га, на якій знаходиться водосховище з водним дзеркалом до 20 га, штучно утворено шляхом розширення звивистого річища річки Уди. Пляжі цього гідропарку зелені, покриті стійким газоном.

У 1967 році на берегах річки Уди було обладнано Жовтневий (Удянський) гідропарк, площею майже 90 гектарів, з упорядкованими пляжами й спортивним містечком, з насадженнями верб, беріз, кленів, сосен, дубів, тополі. Дерева посаджені біля доріг, строго рядами. Місце цікаве тим, що знаходиться недалеко від руху транспорту, але при цьому, досить зелене й чисте. Тут є алея для прогулянок, пляж для відпочинку та пікніків. Територія обладнана вбиральнями й дитячим майданчиком. Вхід на територію вільний. Любителі активного відпочинку зможуть пограти тут у футбол або волейбол - місця тут задосить. Кататися на катамарані і човні. У теплу пору року харків'яни можуть взяти в арену альтанку з мангалом і посмажити шашлик.

А ось риби в гідропарку мало. Основна риба - Себелев зовсім нетоварного розміру, а також карась, плотва, підлящик, лин. Існує байка, що недалеко від водосховища, в річці Уди, у 20 столітті навіть виловили одного сома.

ПАРК КУПЦЯ М.Є.СЕРІКОВА

«Угловое домовладение по Москалевке, 57 и Заиковской улице (ныне улица 1-й Конной армии) с 1874 года и до революции принадлежало купцу Николаю Емельяновичу Серикову и его наследникам (в том числе и Г.О.Гольбергу)»,-пише Т.Тихомирова. «Со второй половины ХІХ ст. угловое домовладение на пересечении Москалевской и Заиковской (сейчас — Гольдберговская) улиц принадлежало известному купцу и рыботорговцу Николаю Емельяновичу Серикову. Здесь, на площади около 8 десятин, раскинулся его старый тенистый сад с двумя прудами… 29 января 1889 года в вышеупомянутом домовладении был открыт первый в Харькове приют «Ясли» для детей из бедных семей… Сад значительно преобразился при последнем владельце, купце 1-ой гильдии Григории Осиповиче Гольберге»,- пише Р. Сойма у статті «Малоизвестный Харьков: Балабановка и балабановцы»). «Родовое имение Сериковых было действительно огромным и занимало несколько дворовых мест одновременно. Более того, оно доходило к реке Нетечь, возле которой разбили регулярный и ландшафтный парк».

У радянський період на місці саду Серікова розташовувався спортивний стадіон Балабанівка, названим так на честь комсомольського працівника Балабанова, розстріляного денікінцями. Про це так писала Т.Тихомирова. Р.Сойма вважає інакше: «.. он не был расстрелян белыми, а умер в феврале 1922 года от тифа и похоронен в г.Виннице». Після війни на цьому місці була споруджена вишка-радіоглушітель для іноземних передач.

У 1910-1913 рр «Перед Первой мировой войной большой сад Сериковых с постройками арендовал мещанин Г.П. Тарвердов, устроивший здесь «Фонтанную рощу».- пише Р. Сойма у статті «Малоизвестный Харьков:Балабановка и балабановцы»).

САД ШАТО-ДЕ-ФЛЕР

Сад розташовано на вул. Катерінославський (Полтавський шлях) №27. У перекладі з французької «Шато де Флер» означає «замок квітів». Парки з назвою «Шато-де флер» відкриті були по всій території Російської імперії. Це було не просто красивий вираз. Назва зображала концепцію парку: тут був справжній квітник. Прогулянкові доріжки, квіткові клумби. Велика кількість квітів дало назву парку. Це був платний міський парк, який здавала Дума антрепренерам на певних умовах, серед яких загальнодоступні ціни на вхідні квитки завжди стояли на першому місці. Сад належалав до категорії розважальних. У 1913р. в саду Шато-де-флер на відкритій сцені власником В.Е.Кучуларія було відкрито театр мініатюр і кінематограф, ресторан, танцювальний зал, пивний бар. Відвідувачі відкрито, при газовому освітленні п'ють коньяк і шампанське і танцюють канкан. І кожен день там лунала музика, розливали алкогольні напої, танцювали канкан, весело проводили час численні відвідувачі, відбувалися гучні вечірки. Які часто закінчувались не тільки феєрверком, але й приводом у поліцію. «Содержатели сада «Шато-де-флер» первыми в Харькове начинают активно задействовать разнообразные номерные формы, культивируя сборные программы — в дальнейшем основу функционирования развлекательных заведений… Для начального периода функционирования увеселительных садов Харькова характерно задействование традиционных средств культурного досуга, одним из которых были оркестры, исполнявшие музыкальные произведения во времяпрогулок посетителей садов. Кроме концертных программ, оркестры обслуживали танцевальные вечера, исполняя популярные для того времени польки, мазурки, кадрили и т. д. Заметное место в этом процессе традиционно занимали военные духовые оркестры.»- пише Лошков Ю.И («Увеселительные сады в Харькове(1850-1870гг»).

З відкриттям Шато почалася епоха буржуазної маскультури. Відкриття парку з розважальної програмою, розрахованою на смаки невибагливої публіки, викликало протест з боку місцевих діячів культури, науки, промисловці… М.Ф. фон Дітмар був активним борцем за моральність у місті. Ось як відгукувався про такі заклади гласний Міської думи: «Нигде кафешантаны не отличались таким откровенным цинизмом, развратностью, как в Харькове. Все эти Жаткины, Тиволи являются открытыми развратителями нашего юношества – их давно пора было бы уничтожить…». Фон Дитмар заявлял: «присутствие подобных учреждений с их жительницами, разгуливающими днём и ночью с неприличным пением не только морально оскорбительно, но и имеет другие неприятные стороны, из которых главная – в опасности соблазна для учащейся молодёжи при её прогулках в Сокольничью рощу, где её встречают певицы местных ресторанов…».

Багато залишилося, я гадаю, парків й садів у нашому районі, які мають бути згадані та досліджені. «Образованный житель западной Европы отлично понял экономическое и эстетическое, следовательно, и нравственно-воспитательное значение леса, рощи и сада, и стал беречь их; разводить новые, украшать ими города и села»,- писав видатний вчений-етнограф М.Ф.Сумцов у статті «Садові паралелі». Напевно й нам потрібно наслідувати цей приклад. Ми повинні дорожити кожним клаптиком вільної землі у дворі або перед будинком, як придатним місцем для садка або квітника. Сад не зберігся.

Сад «Претория»

«Харьковский купец Игнатий Борисович Картышев в начале XXв. устроил на собственном дворовом месте по ул.Екатеринославской сад «Претория». В саду у него была музыкальная беседка, деревяные и парусиновые кабинеты, биллиардная, кегельбан. В 1904г. И.Г.Карташев построил деревянный открытый павильон для выступления шансонетних певиц и танцоров. Несмотря на то, что на Екатеринославской было запрещено строить деревянные сооружения, Карташевву разрешили исходя из того, что он більше напоминал временный театральный балаган. Публика в «Претории была неискушенная, но многочисленная. Каждый вечер из нее кто-нибудь попадал в полицейский участок».

Література

Александр Фельдман добился выделения 5 миллионов на:[Электронный ресурс].-Режим доступа:...timeua.info › post › kharkov › aleksandr-fel-dman-dobilsya-vydeleni....-Загл. С экрана.-Дата 24.03.20.

Большая Москалевская:[Электронный ресурс]-Режим доступа: Maestro Gramophonegrammophon.biz.ua › moskalevskaya.-Загл. С экрана.-Дата 25.03.20.

Данилевский Г.П.Украинская старина: [Электронный ресурс].-Режим доступа: Украинская старина - Данилевский Г.П. - Google Booksbooks.google.com › Fiction › Classics.-Загл.с экрана.-Дата 26.03.20.

Коган Н.Н. Из истории формирования Карповской улицы г.Харькова: памятники архитектуры XIX века:Доклад на конференции «Слобожанські читання - 2008»/ Н.Н.Коган И.И.Говорова: [Электронный ресурс].-Режим доступа: Публикации Натальи Коган в СМИ - Главная страница:frecho.narod.ru › kharkov.-Загл.с экрана.-Дата 24.03.20.

Лошков Ю.И.УВЕСЕЛИТЕЛЬНЫЕ САДЫ В ХАРЬКОВЕ (1850–1870-Е ГГ.):[Электронный ресурс].-Режим доступа:www.visnik.org › pdf › v2016-06-15-loshov.-Загл. С экрана.-Дата 27.03.20.

Мінайленко І.З. Історія Харкова у пам'ятних дошках:[Электронный ресурс].-Режим доступа:mevorydoskikharkov.blogspot.com › 2017/11 › normal-0-21-false-fa...-Загл. С экрана.-Дата 23.03.20.

Нетуристический Харьков. Мирская роща: [Электронный ресурс].-Режим доступа: kharkov_photo ...kharkov-photo.livejournal.com › ... –Загл. С экрана.-Дата 29.03.20.

Новая жизнь старого парка - Харьковские известияi.-2012.-28 ноября:[Электронный ресурс].-Режим доступа:zvestia.kharkov.ua › on-line › gorod.-Загл. С экрана.-Дата.-24.03.20.

Парамонов А. Карповский сад:[Электронный ресурс].- Режим доступа:KHARKIV Today2day.kh.ua › karpovskij-sad.-Загл.с экрана.-Дата 24.03.20.

Парамонов А. Матеріали до історії с. Основа Харківського повіту: [Электронный ресурс].-Режим доступа (А ...www.otkudarodom.ua › materiali-do-istoriyi....-Загл. С экрана.-Дата.23.03.20.

Парамонов А.1924 год. Список населенных пунктов отошедших по новой[Электронный ресурс].-Режим доступа: ...www.otkudarodom.ua › 1924-god-spisok-naselennyh-punktov-otos.-Загл.с єкрана.-Дата 29.0.20.

Рубка в Григоровском бору: жадность Зеленстроя убивает:[Электронный ресурс].-Режим доступа: ...pechenegy.org.ua › node.-Загл. С экрана.-Дата.-25.03.20.

Сойма Р. Карповский сад до Карповых-Статьи Романа Соймы:[Электронный ресурс].- Режим доступа:sojma.wordpress.com›karpovy.- Загл.с экрана.- Дата 24.03.20.

Сойма Р. Малоизвестный Харьков: Балабановка и балабановцы: [Электронный ресурс].-Режим доступа: МАЛОИЗВЕСТНЫЙ ХАРЬКОВ: БАЛАБАНОВКА И ...sojma.wordpress.com › balabanovka.-Загл. С экрана.-Дата 26.03.20.

Сумцов Н.Ф. Садовые параллели / Н.Ф. Сумцов // Харьк. губерн. ведомости. – 1888. – 3 мая[Электронный ресурс].-Режим доступа:ngeorgij — LiveJournal - Харьков ...ngeorgij.livejournal.com › ...-Загл.с экрана.-Дата 23.03.20.

Уколова А. Карповский сад в Харькове:[Электронный ресурс].-Режим доступа:kharkovgo.com › parki-skvery-sady › karpovskij-sad-v-harkove.-Загл.с экрана.-Дата.23.03.20.

#жемчужины_бар Instagram posts (photos and videos ...www.picuki.com › tag › жемчужины_бар

#жемчужины_бар #новобаварскийрайон #новаябавария #новаябаварияхарьков #харьков #харків .

Шато-де-Флер - інфолайф - Інформатор: [Электронный ресурс].-Режим доступа:https://life.informator.press/shato-de-fler-mistse-de-buly-nayhuchnishi-vechirky-v-dorevoliutsiynomu-kyievi/).-Загл. С экрана.-Дата.26.03.20.

Укладач, комп’ютерний набір, верстка головний бібліограф В.С.Бежанова

Коментарi