"Митниця Залопанського району"

Випуск №4 серії бібліографіческих нарисів "Новобаварський район міста Харкова"

/Files/images/vyistavki/Митниця.png

Митниця - державний орган, що забезпечує порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, речей та інших предметів, застосування митних процедур та справляння митних платежів, що виробляє митний контроль і митне оформлення. Протягом віків митниця була і залишається одним з найсуттєвіших факторів державності й незалежності країни, яскравим свідоцтвом владного і фінансового суверенітету. Митниця - головне джерело прибуткiв до державного скарбу мито з привозного краму. Встановлення митних зборів переслідує дві мети: економічну (заступництво вітчизняної промисловості) і фінансову (Фіскальна), пов'язану з поповненням державної скарбниці.
З розвитком торгівлі постало завдання контролю за ввезенням і вивезенням товарів. У зв'язку з цим стали встановлюватися певні правила провезення товарів й сплати державній скарбниці мит і зборів з товарів, що ввозяться і вивозяться з країни. У свою чергу, встановлення контролю над перевезенням товарів потребувало спеціальних державних установ –митниць.
З давніх часів держава і митниця - нерозривні поняття. Історія митної справи тісно пов'язана з історією держави. Митниця, здійснюючи нагляд і контроль за зовнішньою торгівлею, приносить необхідні і відчутні блага суспільству і народному господарству відповідно з місією держави. «Строго говоря, таможенная охрана границ как один из элементов государственности существовала на территории Украины издавна»,- пише Сандровський К.К. Організація митної справи в Україні будувалася з урахуванням досвіду багатьох європейських країн того часу.
Дейнеко Сергій Миколайович захистив кандидатську дисертацію за темою: «Внутрішні складські митниці на півдні Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття». Автор 20 публікацій. Тільки його праці дають унікальну й вичерпну інформацію про Харківську складську митницю. Тому на його роботи в цьому бібліографічному нарису будемо посилатися. На раціональність відкриття у Харкові митниці вказують наступні положення.
Географічне положення Харкова грало величезну роль у розвитку його економіки. «Харьков являлся связующим звеном между югом Российской империи, с одной стороны, и промышленно развитыми Центральным, Прибалтийским и Польским экономическими районами - с другой.» (С.Дейнеко)
Важливе місце належало Україні в зовнішній торгівлі Російської імперії. Російські та українські купці збували свої товари на ринках Західної Європи, Балкан, країн Сходу. Міста Лівобережної України відігравали важливу роль в експортній торгівлі Російської імперії. «Левобережная Украина являлась транзитной территорией для балканских купцов, которые торговали в России. Основная торговля Левобережной Украины и Запорожья с Молдавией осуществлялась западным и южным сухопутными путям…» (История Украинской ССР …).
Харків здавна був відомий з торгівлі як транзитний пункт, як цистерна, з якої весь південь Російської імперії брав різний товар для своїх потреб й збував сировину для переробки її на фабриках та заводах інших регіонів. Археологічним підтвердженням проходження Великого Шовкового шляху через Донецьке городище, тобто через землі нашого району (Пилипівка), - є кругле бронзове дзеркало з рельєфним міфічним сюжетом.
Відомий археолог Крупа Т.М. пише: «…город Донец, безусловно, играл важную роль в развитии торгового направления международной торговли Древнерусского государства с использованием как старинных сухопутных, так и водных путей по Донцу и Дону. Использование этого торгового пути долгое время было весьма удобным..». І надалі, підтверджує С.Дейнеко: «Харьков был крупным транспортным узлом, что несомненно способствовало становлению Харькова как центра крупной оптовой торговли.
Так, через Харьков проходили Курско-Харьковско-Азовская, Харьково-Николаевская железные дороги и Балашовская ветка Юго-Восточной железной дороги» (С.Дейнеко). «Таким образом, во второй половине XVIIIв. Украина занимала заметное место во внешней торговле Русского государства. Существовали тесные торговые отношения с соседними европейскими странами, прежде всего с Польшей и Германией. Торговля способствовала также экономическому сближению украинских земель, расчлененных границами.» (История Украинской ССР …).
«Так как город являлся центром проведения съездов горнопромышленников юга Российской империи, большинство фирм и обществ по угледобыче свои центральные конторы и правления расположили именно в Харькове, тем самым подтвердив статус Харькова как крупного торговопромышленного, транспортного и финансового центра»,-вважає С.Дейнеко.
Торгівельна діяльність визначала життя нашого міста. «К 1900 г. в городах Екатеринославской губернии работало 4 тыс. 745 торговых предприятий с оборотом 85 млн. 293 тыс. рублей. Для сравнения, аналогичные показатели по городам Харьковской губернии: 4 тыс. 433 предприятия с оборотом 101 млн. 156 тыс. руб. То есть, несмотря на превышение количества предприятий в Екатеринославской губернии, Харьковская существенно лидировала по размерам торговых оборотов. Сравнивая только губернские центры по размерам торговых оборотов, следует отметить, что в Харькове эта сумма составляла 81,1 млн. руб., в Екатеринославе — 40,3 млн. руб. Это был веский довод в пользу Харькова по вопросу о местонахождении таможни. Харьков являлся наиболее крупным торговым центром Левобережной Украины. Торговая сеть города в 1900 г. насчитывала 2,6 тыс. торговых точек, что составляло 16 % от торговой сети Левобережной Украины», - констатує С.Дейнеко.
Ярмарки були завжди важливим фактором економічного життя Харкова. «Постоянная харьковская торговля, достигшая уже некоторой степени развития в конце XVIII в., в связи с образованием особой группы купечества, в продолжение всего XIX ст. постоянно расширялась и возрастала. Главнейшим источником ее расширения являлась ярмарочная торговля…» (Д.И.Багалей «История г.Харькова Т.2.с.515).
«Многолюдные ярмарки собирались в Харькове, где продавались заграничное сукно, шелка, парча, хлопчатобумажные и льняные ткани, венецианский бархат, музыкальные инструменты, косы, ружья и т. д. Из Москвы купцы привозили, в частности, на харьковские ярмарки книги, серебряную, медную, оловянную посуду, сукно, шелка, платки, меха, седла, галантерейные и бакалейные изделия, из Суздаля полотно, из Тулы — металлические изделия (колокола, чугуны, кастрюли), а также свинец и олово, оружие, из Орла — мыло, через Таганрог и Херсон поступали финики, виноград, изюм, орехи, оливковое масло, турецкий табак и ряд других товаров. В 1785 г. в Харькове было продано продовольственных товаров на сумму 165 тыс. рублей, «красных» товаров — на 250 тыс., металлических изделий, упряжи, обуви и икры — на 165 тыс. рублей. Товарооборот только крещенской ярмарки составлял 10 млн. рублей. В общей сложности ежегодный товарооборот всех харьковских ярмарок (покровской, крещенской и троицкой) превышал 40 млн. рублей…» (История Украинской ССР …).
«Багодаря географическому положению Харьков стал перевалочным пунктом между югом и севером страны. К середине XIX в. Харьковские ярмарки заняли первое место в Украине и вошли в число крупнейших в Российской империи. В их проведении принимало участие множество отечественных и зарубежных купцов.»,- пише Т.Тихомирова. Харків завжди мав чотири ярмарки. Наше місто займало одне з перших місць у Російській імперії за кількістю ярмарків (4 на рік) і стало своєрідним гостинним двором, складом товарів, перевалочним пунктом між північчю і півднем країни. Відомий дослідник й краєзнавець А.Парамонов так пише: «Ярмарки в Харькове появляются с постройкой харьковской крепости – Старого города, ряд документальных источников указывает на 1659 год, когда по просьбе жителей была учреждена Успенская ярмарка и еженедельные базары. И это не случайно, ведь соборная церковь Харькова – Успения Пресвятой Богородицы.
В последующие столетия эта ярмарка станет второй по значимости в Харькове и Харьковской губернии в целом. Главной же ярмаркой Харькова была Крещенская, в первой половине XIX столетия, она станет второй по товарообороту в империи после Нижегородской… Ежегодно в Харькове проходило четыре ярмарки: Крещенская, Троицкая, Успенская и Покровская, из них Крещенская и Успенская были особенно привлекательны и масштабны. Самая маленькая по оборотам (2–3 млн. рублей) была Троицкая, но не менее значимой для всего Юга империи…» .
Если мы посмотрим на план харьковской крепости 1709 года, мы увидим, что немалое место занимают в ней торговые ряды и амбары для хранения товаров. Привлечение в город разного рода товаров, особенно промышленных, а также продовольствия было важным шагом и к насыщению рынка продовольствия, и обеспечения горожан товарами первой необходимости. Почти столетие большая часть товаров на харьковских ярмарках, как впрочем и еженедельных базарах были подвержены обмену, и только во времена императрицы Екатерины второй покупка товаров за деньги вытеснит в Харькове натуральный обмен.»,- констатує А.Парамонов.
Самой большой в Харькове была Крещенская, оборот капитала которой равнялся половине оборота всех проходивших в городе и губернии ярмарок. Она занимала третье место в России (после Новгородской и Ирбитской). Крещенские ярмарки проходили с 6 января до начала февраля. Первоначально они проводились на месте нынешней площади Руднева, зараз майдан Героїв Небесної Сотні, а с 1816 г. их перевели на бывшую Конную площадь (пл. Восстания, зараз майдан Захисників України). Крещенским ярмаркам по традиции предшествовали проходившие в декабре Конные ярмарки, на которых продавалось множество лошадей и голов рогатого скота. А Харьковская губерния владела четырьмя из шести государственных конных заводов!» (Т.Тихомирова). З усіх кінців Російської імперії сюди привозили різні товари, особливо славилася вона продажем свіжої та свіжепосоленной риби. Але більш за все цей ярмарок славилася продажем коней, рогатої худоби, вівцями. Коней для продажу на ярмарку доставляли місцеві поміщики, а іноді навіть приганяли з Області Війська Донського. «В Крещенскую ярмарку с 6 января до 1 февраля обороты составляли более 40 млн. рублей, например в 1854 году было продано товаров на сумму более 25 млн.» (А.Парамонов).
Газета «Южный край» на своїх сторінках висвітлювала проведення ярмарків: «Сегодня – номинальный день открытия большой харьковской очередной Крещенской ярмарки, которая, обычно отмечалась большим торговым оживлением, функционировала далеко позже своего оффициальнаго срока закрытия – 6 января.»(«Южный край», №13751). января.»(«Южный край», №1 3751).
...«происхождение одной из них Успенской и происхождение ее четверговых торгов относится к 1659 году.»,- зазначає Д.І.Багалей Історія…Т.1.С.228). «Успенская ярмарка проходила с 15 августа до 1 сентября, на неё привозили товаров на сумму до 30 млн. рублей из которых продавалось на 8-10 млн. В лучшие годы на этой ярмарке продавалось 3–4 тысячи чистокровных лошадей с заводов Харьковской губернии.» (А.Парамонов). «В Успенскую и Крещенскую ярмарки в Харькове собиралось до 100 000 подвод, фур и экипажей. На скотопригонном дворе могло одновременно находится до 6-7 тысяч голов рогатого скота и лошадей. Бывало, что на особых пастбищах у Харькова ожидали продажи ещё несколько тысяч голов скота.» (А.Парамонов). Т.Тихомирова писала: «Старейшие из харьковских ярмарок – Успенские - проходили с 15 до 31 августа. Эти ярмарки размещались на площадях и улицах в центре города и отличались широчайшим ассортиментом товаров.».
«На Покровской ярмарке, которая начиналась с 1 октября, продавалась в основном сельскохозяйственная продукция, здесь запасались на зиму трактирщики, владельцы постоялых дворов, рестораций, учебные заведения и частные лица. Обороты этой ярмарки были более подвержены колебаниям, что зависело от урожаев. Большая часть товаров, привезенных на Покровскую ярмарку продавались, обороты её составляли (8-10 млн. рублей).» (А.Парамонов). Т.Тихомирова писала: «Годовой цикл больших харьковских ярмарок замыкала Покровская ярмарка, проходившая на протяжении октября на месте нынешнего Центрального рынка. Расцвет Покровских ярмарок приходился на вторую половину XIX в. На них преобладала торговля сельскохозяйственными продуктами.» «Несмотря на то, что неофициальное открытие большой харьковской торговой Покровской ярмарки состоится еще только не раньше чем через неделю, – в Харьков начали уже съезжаться покупатели. Центром внимания служит разного рода кожевенное сырье, и особенно лучшие сорта привозных сухих кож, цены на которые держатся весьма крепко (35 р.-40 руб. за пуд). Кроме того, предъявляется большой спрос на сезонный дешевый «деревенский» мануфактурный товар. Из промышленных районов предъявлено требование на овчину, которой на рынке очень мало.» («Южный край», №13609).
«Троицкая ярмарка проходила с 1 по 15 июня также на бывшей Конной площади. Основным профилем ее была торговля шерстью. Эта ярмарка, возникнув в 1817 г., достигла особого расцвета после 1825 г., заняв ведущее место в стране, а в Харькове в связи с этим открылось множество шерстомоек. Годовой товарооборот Троицкой ярмарки составлял в 1870-х годах в среднем 150 тысяч пудов шерсти общей стоимостью 1,5 млн. рублей серебром. Называли эту ярмарку "панской", потому что на нее съезжались помещики, продававшие шерсть.» (Т.Тихомирова). У А.Парамонова читаємо:«Она называлась ещё шерстяной и розничной, именно сюда в Харьков поступала главная масса грязной шерсти, ежегодно у нас перемывали более 1 млн. пудов тонкорунной шерсти, что составляло половину всей шерсти империи. Собственно только в Харькове было 12 моек, где перемывали 550 тысяч пудов шерсти. Большинство помещиков Харьковской губернии поправляли своё финансовое положение, платя с проданного скота (особенно лошадей) и шерсти недоимки, закупали нужные товары, потому иногда эту ярмарку называли ещё и панской.» А це вже пише газета «Южный край»: «Большая харьковская шерстяная Троицкая ярмарка фактически уже открылась, хотя официальное ея открытие ожидается лишь 1-го июня. Весь центр тяжести всей ярмарки сосредоточен на шерсти новой стрижки и на тех ценах, которыя послужат показателем дальнейшаго настроения ярмарки, которое сейчас пока чрезвычайно колеблется. Нет и помину о бывалом в это время интересе к сезонному продукту. Эго объясняется тем, что до сего времени конъюнктура остается еще невыясненной, так как твердыя цены пока окончательно не установлены. В публичных биржевых собраниях передают, что, благодаря прохладе, шерсть предстоящаго сбора будет не «шотной», и руна не будут особенно пыльны. Вероятныя цены определяются в 25—35% выше прошлогодних, в соответствии с предполагаемым повышением твердых цен на мытую шерсть с 85 р. до 100—120 руб. за пуд. Ожидается сбор испанской шерсти процентов на 10 менее обычнаго в последние годы. Это вызывается главным образом, сокращением стад, вследствие реквизиции, и усиленным сбытом овец на мясо овцеводами. Развязка с охвостьями тугая. Покупатели сдержанны.»(«Южный край», №14038). Повз такого значимого для міста явища як ярмарки не могли пройти художники і письменники..
Г.Ф. Квітка-Основ1яненко увічнив в класичній літературі звичаї й побут жителів Основи, Гончарівки, Іванівки та інші районів Харкова. На ярмарках він збирав багатий етнографічний матеріал. У 1840г. вишла друком його повість «Ярмарок» (1840), написав статтю «О Харькове и уездных городах Харьковской губернии.
«Оглядываясь назад, в прошлое, понимаешь – именно благодаря ярмарочной торговле Харьков вырос в крупнейший город Юга Российской империи»,- вважає А.Парамонов.
Торгово-промисловий потенціал Харкова був дуже великий і це, в свою чергу, було підставою для відкриття митниці у нашому місті. Праматір'ю митних установ Слобожанщини була Харківська митниця, історія якої налічує три періоди існування: 1660-1753, 1870-1930, і, нарешті, новітній період, який п очався в 1989 році, коли в Харкові - одному з найбільших промислових центрів тепер уже колишнього СРСР - починає функціонувати митний пост Київської митниці.

Перший період (1660-1753)

Історія Харківської митниці почалася в середині XVII ст. Митна служба в Харкові була заснована ще за царя Олексія Михайловича. «Разрешение на проведение ежегодных ярмарок, приуроченных к праздничным датам, и еженедельных торговых дней было получено по ходатайству проживавших в Харькове казаков от царя Алексея Михайловича в 1659 г. и обеспечило широкий товарообмен не только внутри Харьковской губернии, но и далеко за ее пределами»(Тихомирова). Ще в 1660 році харківському воєводі Івану Офросімова була відправлена царська грамота, якою повелевалось побудувати в Харкові митну «хату» і для мита вибрати так званих цілувальників »(митників) з служивих людей -« кого на таке діло стане ». «..В 1660 г. к Харьковскому воеводе Ивану Офросимову была прислана царская грамота, которою велено устроить в Харькове таможенную избу и для таможенного сбора выбрать целовальников из служилых и из жилецких людей двух или трех человек добрых,
„кого на такое дело станет"; таможенную пошлину по присланной в Харьков уставной грамоте велено брать со всяких приезжих торговых и промышленных людей „с покупных и продажных со всяких, с вещих и не с вещих товаров и с лошадей, и со всякой животины и с хлеба и с соли", „а с харьковских черкас таможенных пошлин имать не велено".(Багалій Д.І. «Історія…Т.1.-С.255
Багалій зазначає:« ..Кроме церквей, в Харькове в первые же годы его существования возникли и казенные здания. К числу последних принадлежали: так называемый государев двор с погребом для „зелья", приказная изба, ратуша, в которой решались полковые и городские дела). Помещались они в городе, т. е. в той части Харькова, которая составляла собственно крепость. …Была, кроме того, особая таможня, просуществовавшая до 1753 г., когда по известному Елизаветинскому указу внутренние таможни были отменены. Возле таможни в особом амбаре стояли полковые весы, на которых взвешивались товары во время торгов и ярмарок.(Багалій Д.І. «Історія…Т.1.-С.201)
У 1665 році харків'яни вперше були обкладені оброком. У наступному році з них стали брати збір за переїзд по мосту через річку Харків. (Харківський міст) Міствиконував важливу транспортну функцію зв'язку центру з східними районами міста.
«Грамотою 1684 года на имя Харьковского полковника Григория Донца предоставлялась козакам Харькова беспошлинная торговля и бывшая в заведовании великорусских целовальников и верных голов таможня передана старшине и козакам; они могли выбирать из себя для заведования ею лицо, которое должно было собирать пошлину с приезжих русских людей и черкас и за это уплачивать по 213 рублей в Белгород.» (Багалій Д.І. «Історія…Т.1.-С.228) «Воевода заведовал и Харьковской таможней, которая отдана была на 2 года на откуп посадскому торговому человеку из Тулы Осташову по 130 р. 21 алтын и 3 деньги в год. Об этом откупе воевода писал великому Государю в Москву и отослал печатные приказ подписные и печатные пошлины. С откупщика при этом были взяты 2 поручные записи, из коих одна отправлена в Москву, а другая осталась в Харькове в сезжей избе. Самые же откупные деньги отсылались в Белгород.»(Багалій Д.І. «Історія…Т.1.-С.89.) «Таможенный сбор почти никогда не попадал в Москву, так как большая часть расходовалась не месте»(Багалій Д.І. «Історія…Т.1.-С.256). До Указу Єлізавети (1754р) в Україні збиралося мито з московських купцiв нарiвнi з чужоземними, с другого боку заборанялося українським купцям вiльно торгувати на Московії.
«Но самые драматичные в области таможенных отношений Украины и России события происходили в середине XVIII в. Началось с того, что по предложению Петра Шувалова - фактического руководителя российского правительства - 20 декабря 1753 . был издан указ императрицы Елизаветы о ликвидации в Русском государстве всех внутренних таможен и взимаемых ими различных пошлин и сборов (всего 16 видов). Была установлена единая ставка внутренней пошлины - <<С привознога и отвознога товара>> - 13 коп. с каждого рубля его стоимости.»,- вважає Сандровський К.К. 20 (31) грудня 1753 імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ «Про знищення внутрішніх митних та дріб'язкових зборів», які були одним з головних перешкод до розвитку внутрішнього товарообігу ... У 1755 р прикордонні митниці у Брянську, Курську, Смоленську і деяких інших містах перенесли на державний кордон Російської імперії. Також були скасовані внутрішні митниці на кордонах між Росією, Україною і областю Війська Донського. Ці реформи митної системи були зафіксовані Митним статутом 1755 року і закріплені протекціоністським митним тарифом 1757 р. Це привело до фактичного підриву самих основ митної системи України. «Таким образом, отменив индукту и эвекту и распространив (что было сделано еще раньше) на Левобережную Украину таможенные пошлины России, указ лишал украинскую казну весьма существенного источника дохода… росiйський сенат скасував кордон мiж Укра"iною i Московською державою, зачинив прикордоннi митницi та заразом скасував i митнi доходи (iндукту та евекту), розтягнувши на Укра"iну загальноросiйську митну систему. Цими розпорядками було знiщено один iз важливих правних елементiв державно! автономii Украlни - самостiйну митну систему на окремiй вiд Pocil державнiй територii… Здесь, на наш взгляд, следует обратить внимание не только на само содержание указа от 15 июля 1754 г., фактически ликвидировавшего таможенную систему Украины, но и на форму, способ действий российской стороны при его принятии, совершенно неприемлемый с точки зрения межгосударственных отношений.»,-констатує Сандровський К.К. За цим указом послідувала фактична втрата Україною митної самостійності одного з компанентів її державності. «... Когда по указу 20 декабря 1753 г. внутренние таможни были уничтожены, прекратилось и собирание таможенных пошлин в Харькове. Сколько поступало неокладных сборов с харьковцев сказать не можем. На запрос Щербининской комиссии в 1763 году Полковая Канцелярия дала неопределенные ответ, сославшись на то, что сборов этих, как неокладных, поступало всякий год не по равному числу.»(Багалій Д.І. «Історія…Т.1.-С.285)

Другий період (1870-1930)

У 1870 році контроль на кордоні вирішили відновити. Другий період існування Головної Харківської складської митниці починається з 17 лютого (18 червня) 1870 році, коли царським указом на прохання місцевого купецтва у Харкові стала діяти Харківська Головна складська митниця - одна з 10 внутрішніх митниць. Як вважає С.Дейнеко: «Купечество города работало на перспективу, надеясь, что открытие таможни резко увеличит их торговые обороты, понимая, что с развитием промышленности и увеличением числа рабочих в регионе будет увеличиваться спрос на разного рода товары. Так, ценность привоза по Харьковской таможне за 1905-1909 гг. увеличилась с 1 млн 858 тыс. руб. до 3 млн 151 тыс. руб.». «..Съ 1870 г. въ Харьковѣ возникло и еще одно правительственное учрежденіе, если не имѣвшее административного значенія, но зато представлявшее выгоды для мѣстной торговли. Это была складочная таможня. Устройство ея купечество находило настолько необходимымъ, что не побоялось и жертвъ: на счетъ города обѣщано было выстроить помѣщеніе для таможни. Въ началѣ таможня помѣщалась въ частномъ домѣ, а потомъ для нея было перестроено и приспособлено помѣщеніе бывшей жандармской команды съ ея конюшнями.»
Підпорядковувалася харківська митниця Міністерству фінансів. «Митницю очолював управляючий, який призначався міністром фінансів. Крім того міністерством призначалися бухгалтер, секретар, пакгаузний наглядач, його помічник та митний обкладач. В рік заснування Харківська митниця складалася з 13 штатних співробітників та 5 доглядачів, які набиралася згідно з вільним наймом. Прийомом на службу вільнонайманих співробітників займався управляючий митницею.»(С.Дейнеко) Митницею управляли А. П. Твердянський, С. Г. Соболєв, А. І. Синельников,
Я. В. Андріївський, Я. С. Биковський та ін. В штаті були посади експерта-хіміка, експерта-механіка, які в різні часи займали інженери-технологи, контролер митниці. «До червня 1917 р. кількість штатних співробітників митниці збільшилася до 48 чоловік», пише С.Дейнеко.
Купці самі побудували приміщення, проклали дорогу, обладнали площі. Будинки, де розташовувалася митниця і склади митниці збереглися. «Витрати по благоустрою створеної митниці в 30000 крб. покладалися на міську управу. Фактично для благоустрою митниці міська влада витратила 32 200 крб.»(С.Дейнеко). Міські управи існували в Росії, в період з 1870 року по 1917 рік, будучи виконавчим органом міського самоврядування. Обиралася міською думою і очолювана міським головою.
Харків вул.Полтавський шлях №45 Головна Харківська складська митниця (Зараз народний суд Новобаварського р-ну). Архітектор невідомий. Будівля збереглася.
Через Харківську митницю дозволялося провозити всі товари, які не були заборонені тарифом. На Харківську митницю покладалися функції міжнародної митниці, де ретельно перевірялася якість товарів з-за кордону. А також завдання Харківської митниці полягало в зборі мита з іноземних товарів і поштових посилок безпосередньо у місті Харкові.
Харківська складська митниця. Тобто при митниці було побудовано складське приміщення. Це давало можливість виписувати товари великими партіями і на місці переконуватися в їх якості та придатності, а також проводити необхідні митні обряди (процедури), уникаючи дорогих посередницьких послуг на кордоні. Привізні товари могли три роки зберігатися на складах і вибиратися звідти поступово й користуватися розстрочкою при сплаті мита під заставу, а також вивозити товари за кордон через Харківську митницю - це було дуже зручно для купців й давало великий стимул розвитку торгівлі.
Будівля складу митниці була побудована у 1842 році і служила жандармською казармою. У 1870-1871гг була пристосована для розміщення складів Харківської митниці. Будівля збереглася.
«Харківська митниця позитивно впливала на зростання промислового потенціалу регіону. Серед товарів, які ввозилися через Харківську митницю, значну частину займала сировина та матеріали, які використовувалися в машинобудуванні В дореволюційній Росії митниці були високоприбутковими закладами.… Діяльність митниці в Харкові була спрямована перш за все на розвиток торгівлі в регіоні, розвиток промисловості на півдні Російської імперії, в Донбасі зокрема. Важливим підсумком діяльності митниці в Харкові став перехід від періодичної ярмаркової торгівлі до постійної торгівельної діяльності в особі великих торгових фірм. Харків перетворився на крупний торговий транзитний центр на півдні Російської імперії.»,-підсумовує (С.Дейнеко)
«Основними торговельними партнерами купців та підприємців, які отримували товар через Харківську митницю, були представники німецького та британського бізнесу… Одним із важливих показників роботи внутрішньої складської митниці слід вважати прибутковість, основним показником якої є загальна сума мит, зібраних з привозних товарів… Наприкінці десятиріччя в 1878 р. складська митниця в Харкові займала 16-ту сходинку серед 110 митних закладів за рівнем прибутковості, який склав 459 726 крб.»(С.Дейнеко)
«Отыскивая средства к приумножению городских доходов, первая Харьковская Дума еще в самом начале своей деятельности, в 1787году постановила учредить в городе городские весы и меры, сбор за пользование которыми поступал бы в пользу города. До тех пор такие весы бывали в лавках у частных лиц, которые и извлекали из них выгоды, особенно в ярмарки…В 1789 году в течение Крещенской ярмарки эти весы дали 99 руб. доходу. а в Троицкую 175; в обыкновенное не ярмарочное время доход с них был невелик…»(Багалій Д.І. Історія..Т.1.-С.144-145)
«..со второй половины ХVIII в. и до возобновления государственности в Украине (nосле образования в ноябре 1917 г.
Украинской Народной Республики) таможенное дело на территории тогдашней Малороссии регулировалось законодательством Российской империи , и только им»,-Сандровський К.К.
Після Лютневої революції 1917 р. Харківська митниця залишалась у віданні Департаменту митних зборів Міністерства фінансів Тимчасового уряду. З квітня 1918 митниця переходить у відання Департаменту митних зборів Міністерства фінансів Української Народної Республіки.
1918р. «… и установления режима генерала П.Скоропадского, было подписано соглашение между Украинской державой и Россией, по которому на таможенной границе между ними начали действовать посты Харьковской таможни - в Белгороде и Валуйках»,-(Сандорський К.К.)«Тому 2 липня 1918 р. Департаментом митних зборів Міністерства фінансів України прийняте рішення про відкриття низки митних закладів, один з них мав розташуватися на станції Валуйки Воронезької губернії, яка, згідно з тимчасовою мирною угодою, опинилася на українській стороні демаркаційної лінії Згідно з наказом від 2 липня 1918 р. Харківська митниця терміново зобов’язана відкрити митний нагляд як передовий пост на станції Валуйки та укомплектувати його штатом службовців в кількості 7 осіб…(С.Дейнеко) @Одним из основных мероприятий по улучшению социального и экономического положения Украины гетман Скоропадский избрал становление финансовой и налогово-таможенной систем и их дальнейшее развитие. На должность министра финансов, а министерство к тому времени объединяло все финансовые, банковские и налогово-таможенные службы страны, 30 апреля был назначен известный банкир и общественный деятель Антон Ржепецкий. Он находился на этом посту в течение всего времени существования Украинской Державы гетмана Скоропадского, то есть фактически около восьми месяцев бурного 1918 г. руководил финансовыми делами страны. Именно с его именем связаны все события, происходившие тогда в фискальной сфере нашего государства… Министр последовательно защищал интересы Украины в отношениях с немецкими и австро-венгерскими оккупантами, решительно отстаивал права Украины на Крым @(Налоговая и таможенная системы Украинской Державы ...www.visnuk.com.ua › pubs).
На початку 1919 р Харківська митниця була єдиним митним органом в Україні, який здійснював нагляд за контрабандними справами. Вона практично не припиняла свого функціонування в грудні 1918 і в наступних 1919 і 1920 роках, працюючи за наказом влади.
Харківська митниця працювала навіть в роки громадянської війни, незважаючи на часті зміни влади в регіоні. Харківські "Верещагіни" вважали, що війна - не привід потурання контрабанді. «Именно этот период - с 1920 г. по 1922 г. – отличается своеобразной организацией таможенного дела в Украине. Будучи с 9 января 1918 г. независимым суверенным государством, Украина сначала в рамках УНР, а затем и УССР была полноправным субъектом международного права и в этом качестве имела до образования Союза ССР двусторонние договорные отношения с пятью другими советскими республиками в военной, хозяйственной и дипломатической областях.» (Сандорський К.К. )
До жовтня 1921 року на всій на всій протяжності кордону УРСР функціонувало 44 прикордонних митних установи всіх видів: митниці, митні нагляди і митні nости. Крім прикордонних були і 2 внутрішні митниці - у Києві та Харкові. Внутрішні митниці підпорядковувалися безпосередньо Центру, тобто Митному відділу УnНКВТ. «Таким чином, підсумовуючи, зазначимо, що основними торговельними партнерами для підприємців, які отримували імпортні товари через Харківську митницю можна назвати представників німецьких і британських бізнесових кіл. Серед низки прикордонних митних закладів, через які надходили товари до Харківської митниці, найкрупнішими за обсягами відправлених до Харкова вантажів були митні портові установи Риги, Лібави та сухопутні – Вержболовська, Волочиська і Граєвська митниці. Загалом до Харкова надходили товари не менше, як з 10-ти прикордонних та портових митниць Харківська входила до 30-ти найприбутковіших митних установ Російської імперії.» (С.Дейнеко)
Після приєднання України до СРСР Українська РСР була повністю усунена від участі в формуванні митної політики і організації митної справи - аж до 1989 року. «…в очередной раз в многострадальной истории Украины наступил перерыв в осуществлении одного из важнейших элементов государственности- самостоятельной таможенной системы, входившей по условиям Договора от 30 декабря 1922 г. об образовании Союза ССР в состав Наркомвнешторга СССР и призванной в советский период осуществлять практическую охрану принципа государственной монополии на внешнюю торговлю и другие виды внешнеэкономической деятельности. Весь последующий период- вплоть до принятия Закона Украины о таможенном деле от 25 июня 1991 г., таможенное дело оставалось, как и в любой Федерации, прерогативой центра, т.е. в данном случае общесоюзного Министерства внешней торговли СССР, в составе которого было Главное таможенное управление.»,- Сандорський К.К. Харківська Головна складська митниця проіснувала до 1923 р. За радянських часів харківська митниця не існувала.

Третій період (1989-)

Проголошення державного суверенітету і незалежності України обумовило нагальну потребу в забезпеченні належного захисту економічних інтересів української держави. Закони України "Про митну справу в Україні" (прийнятий 25 червня 1991року), "Про Єдиний митний тариф" та Митний кодекс (введені в дію протягом 1991-1992 років) стали законодавчою основою організації митної справи в державі, утворення митної системи України.
Новітній період почався у1989 році, коли у Харкові - одному з найбільших промислових центрів тепер уже колишнього СРСР - починає функціонувати митний пост Київської митниці. «…коли наказами Головного управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР від 14.08.1989р. і Української територіальної митниці від 07.09.1989 р був створений Харківський митний пост, який згодом увійшов до складу Київської митниці. Створена Харківська обласна митниця, яка почала діяти з 01.06.2010. Харківська обласна митниця, яка розташована за адресую: Харків вулиця Короленка, 16б. Штат митниці налічує 1 114 співробітників». Було встановлено митний кордон з усіма сусідніми державами, насамперед з Росією. «Таможенным кодексом Украины, принятым Верховной Радой 12 декабря 1991, было определено, что таможни располагаются на таможенной границе Украины, совпадающей с государственной границей, в пунктах пропуска на государственной границе, через которые осуществляется железнодорожное, автомобильное, морское, речное, воздушное или другое сообщение.»(С.Дейнеко)
Висновок: Таким чином, Харківська складська митниця відігравала значну роль як економічну так і політичну. Вона значно поповнювала державну казну. За прибутковістю Харківська складська митниця займала 16-ту сходинку серед 110 митних закладів Російської імперії за рівнем прибутковості. Завдяки її діяльності промисловий потенціал Харкова зростав і наше місто перетворилося на промисловий центр півдня Російської імперії. Сприяла розвитку постійної торгівлі , що перетворило Харків в великий торгівельний центр. Наявність митниці, митних кордонів - це компонент державності.

Література:

Багалій Д.І.. Історія міста Харкова за 250 років існування (1655-1905):Історична монографія. У 2-х т.-Репринт вид.-Харків,1993.

Дейнеко С. Історія торгівлі, податків та мита / С.Дейнекоь.-Режим доступа: Історія торгівлі, податків та митаmuseum.kh.ua › docs › publications museum.kh.ua.-Загл. С єкрана.-Дата 13.05.20

Дейнеко с.м. митний нагляд харківської складської митниці на станції валуйки в період гетьманату П.Скоропадського (1918 р.)/С.М.Дейнеко.-режим доступа: митний нагляд харківської складської митниці на станції ...chtyvo.org.ua › authors › deineko_serhii.-загл. с экрана.-дата 14.05.20.

Дейнеко С. Роль Харьковской таможни в развитии Донецко-Криворожского экономического района Российской империи во второй половине XIX в./С.Дейнеко.-Режим доступа:Роль Харьковской таможни в развитии экономики Донецко ...museum.kh.ua › docs › publications.-Загл.с экрана.-Дата 14.05.20.

История Украинской ССР в десяти томах. Том третий.-Режим доступа: 4. ТОРГОВЛЯ. ЛЕВОБЕРЕЖНАЯ, СЛОБОДСКАЯ УКРАИНА.- ...history.wikireading.ru › ...-Загл. С экрана.-Дата 14.05.20.

Квитка-Основьяненко Г.Ф. О Харькове и уездных городах

Харьковской губернии. Торговля и промыслы Харькова/Г.Ф.Квитка-Основьяненко.-Режим доступа: Квитка-Основьяненко Г.Ф. О Харькове… - Торговля и ...www.myslenedrevo.com.ua › MiscelWorks › OXarkove › Torgovlja.-Загл. С єкрана.- Дата 14.05.20.

Крупа Т. Донецкое городище - Харьков Турист/Т.Крупа.-Режим доступа:Мxt.ht › xtreport › 0-Doneckoe-gorodishe.-Загл. С экрана.-Дата 13.05.20.

Налоговая и таможенная системы Украинской Державы .-Режим доступа:...www.visnuk.com.ua › pubs).-Загл. С экрана.-Дата 15.-05.20.

Парамонов А.О ярмарках города Харькова (Андрей Парамонов) | Откуда .-Режим доступа:...www.otkudarodom.ua › o-yarmarkah-goroda-harkova-andrey-param....-Загл. С экрана.-Дата 13.05.20.

Сандровский К.К Таможенное право в Украине: учебное пособие для студентов юрид. вузов и факультетов./ К.К.Сандровский,О.А.Пивень.- К.:Вентури.,2000.-208с.- Режим доступа: ТАМОЖЕННОЕ ПРАВО В УКРАИНЕlibrary.nlu.edu.ua › POSIBNIKI_2010 › SANDROVSKIY_2000.-Загл. С экрана.-Дата 14.05.20.

Тихомирова Т. Харьковские ярмарки - Харьков: новое о знакомых местах .-Режим доступа: Харьковские ярмарки: ngeorgij — LiveJournalngeorgij.livejournal.com › .....-Загл. С экрана.-Дата 13.-5.20.

Укладач, комп’ютерний набір, верстка головний бібліограф ЦБ імені І.Я. Франка В.С. Бежанова
Кiлькiсть переглядiв: 24

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.