• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• ІСТОРІЯ НАШОГО РАЙОНУ
• Визначні місця

Кожен населений пункт має визначні та цікаві місця. Коли заглянете у різні куточки нашого чудового району, Ви особисто переконаєтесь в тому, що він дійсно вражає. Ми спробуємо лише перерахувати найцікавіші, незвичайні, унікальні, навіть легендарні місця нашої "малої Батьківщини", що примусять Вас хвилюватись та наповнять бажанням вирушити у дорогу.

У районі Пилипівки, на Карачевському шосе, є дивовижно живописне місце зі слідами стародавнього м. Донець. Історія цього місця, як давнього поселення, налічує кілька тисяч років. Свого часу це був прикордонний та торговий центр Київської Русі, один з пунктів Шовкового шляху. Унікальний історико-археологічний пам'ятник Донецьке городище займає одне з головних місць серед історичних перлин Харківщини, і стоїть в національному реєстрі археологічних пам'яток України. А у Східній Європі це найбільше городище раннього залізного віку.

Майже чотири століття існує парк, який носить ім'я нашого знаменитого земляка Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка. І розкинувся він на території колишнього маєтку відомого слобожанського роду Квіток (сьогодні район заводу ім.Т.Г.Шевченка на Москалівці). Це те, що залишилося від найстарішого не тільки у Харкові, але і Харківській області чудового садибного парку. Цей парк поклав початок садово-паркової архітектури у нашому місті.

У нашому районі є «музей під відкритим небом» - це легендарна вулиця Конторська. У цьому місці зберігся куточок старого Харкова XIX століття, який несе в собі велику історичну пам'ять. Тут що ни будинок, то пам'ятник архітектури. Вціліла навіть бруківка, яка пам'ятає кроки П.І.Чайковського і Ф. І. Шаляпіна.

Харків'яни добре знають будівлю Держпрому - найбільший у колишньому СРСР «хмарочос», побудований з монолітного залізобетону, як одну з головних визначних пам'яток нашого міста. Але значно раніше, ще у 1913 році першу в нашому місті будівлю з залізобетонним каркасом було побудовано по вул. Полтавський шлях №11, в якому розташована Адміністрація Новобаварского району.

Свято-Миколаївська церква (1765р.) – один з найстаріших храмів міста (Григорівка, вулиця Цементна, 8).

Є у Харкові місце, яке більшість мешканців називають «Старий цирк» (вул. Маліновського №17). Це перший кам'яний цирк Харкова, який відзначив віковий ювілей. Тут буквально все просякнуте історією. У Харківському театрі-цирку виступали не тільки акробати, жонглери, дресирувальники, коміки, але й театральні трупи М. Л. Кропивницького, П. К. Саксаганського, М. К. Садовського.

Храм Святої рівноапостольної Марії-Магдалини зведений з карпатської деревини без єдиного цвяху, розписаний у візантійському стилі (Липова Роща, вулиця Щігрівська, 50).

Будинок, у якому мешкав Василь Григорович Кричевський - творець українського стилю у архітектурі (кут вулиці Котляревського,13 та Володимирської, 60).

Знаменитий будинок «з жабками» архітектора В.Г.Кричевського (вулиця Котляревського, 14).

Будинок, в якому пройшли дитячі та юнацькі роки легендарної співачки Клавдії Іванівни Шульженко (вулиця Володимирівська, 45).

Перша будівля Харківської станції швидкої медичної допомоги, натхненником і організатором якої був професор Іван Миколайович Оболенський (вулиця Конторська, 41).

Карповський сад - колишній садибний парк купців Карпових, з якого починався перший харківський водопровід (вулиця Велика Гончарівська).

Єдиний будиночок у Харкові по вулиці Конторській №25 пам'ятає і таїть в собі аромат творчості і фарб великої художниці Зінаїди Серебрякової. Цікаво, що цю частину квартири Серебрякова увічнила у своїх роботах: "На терасі в Харкові", "Картковий будиночок", "Мечеть». У сусідньому 24-му будинку жив Н.І.Міхновскій перший ідеолог українського націоналізму, один із засновників першої політичної партії України яка боролася за її незалежність.

Будинок, який пам’ятає юного Іллю Мечнікова (вулиця Різдвяна, 1).

Станція Залютіно (вул.Цементна 3/1) зовні практично нічим не відрізняється від подібних їй невеликих залізничних станцій, проте після впровадження тут ряду передових технологій її по праву можна назвати станцією ХХІ століття. Родзинкою станції є спеціальна установка, яка черпає тепло з землі. Таким чином, вокзал станції Залютіно став першим в Україні, який опалюється не вугіллям, не газом, не електрикою і не мазутом. Причому дана установка працює в автоматичному режимі, без втручання людини.

Докладну інформацію дивись у Дайджесті «Історія і сьогодення Новобаварського района», «Краєзнавчому довіднику», "Біографічних очерках", "Тезах краєзнавчих читань", "Дос'є на пам'ятники архітектури" та краєзнавчому фонді Центральної бібліотеки імені І.Я.Франка.

Коментарi